ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №826/3105/15
адміністративне провадження №К/9901/9127/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДІС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року (головуючий суддя - Санін Б.В.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бистрик Г.М., судді - Мамчур Я.С., Шостак О.О.)
у справі №826/3105/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсат"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торсат" (далі - Товариство, платник, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача та правомірність визначення платником своїх податкових зобов`язань.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0012392201 від 10.09.2014;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0012402201 від 10.09.2014;
- присуджено на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Торсат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 грн 20 коп. із Державного бюджету України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із ПАТ "ТК "Інтер" у перевіряємому періоді, помилковість висновків контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0012402201 та №0012392201 від 10.09.2014.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені первинними документами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
14 липня 2015 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство 21.12.1998 зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку у відповідача.
Основним видом діяльності Позивача є діяльність у сфері супутникового електрозв`язку. Також, ТОВ "Торсат" здійснює такі види діяльності: діяльність у сфері телевізійного мовлення; діяльність у сфері проводового електрозв`язку; інша діяльність у сфері електрозв`язку; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.
У період з 31.07.2014 по 20.08.2014 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торсат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт №1350/26-59-22-01/30264135 від 28.08.2014 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пп.14.1.27 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 365 000, 00 грн, в т.ч.: за 4 кв. 2012 року в сумі 175 000, 00 грн; за 2013 рік в сумі 190 000, 00 грн;
- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 366 667, 00 грн, в т.ч.: за грудень 2012 року - на суму 166 667, 00 грн; за грудень 2013 року - на суму 200 000, 00 грн.
На підставі Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014:
- №0012402201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 458 334, 00 грн, з яких 366 667,00 грн - за основним платежем та 91 667, 00 грн - за штрафними санкціями;
- №0012392201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 456 250, 00 грн, з яких 365 000, 00 грн - за основним платежем та 91 250, 00 грн - за штрафними санкціями.
За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення №0012402201, №0012392201 від 10.09.2014 залишені без змін, а скарги позивача- без задоволення.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ПАТ "ТК "Інтер"" не спричинили настання реальних правових наслідків.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.