ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №820/6376/15
адміністративне провадження №К/9901/8921/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Жигилій С.П., Подобало З.Г.)
у справі №820/6376/15
за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"
до Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - Підприємство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Дергачівська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.02.2015 №0000141702;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" судовий збір у сумі 182 грн 70 коп.
Відповідач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент розстрочення Підприємству податкового боргу ним вже було порушено строки сплати грошових зобов`язань на термін понад 30 днів (з 02.07.2012 по 27.09.2012), що обумовлює необхідність притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафних санкцій в порядку статті 126 ПК, з огляду на що, апеляційний суд зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року залишити без змін. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) питання своєчасності сплати усіх податків та зборів є предметом документальної перевірки, натомість не може бути предметом камеральної перевірки, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
25 листопада 2015 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначив про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2015 Дергачівською ОДПІ проведено камеральну перевірку стосовно своєчасності сплати податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, визначених за результатами акту планової документальної перевірки Філії ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території "Солоницівське ПКГ"" № 225/22-107/34470790 від 14.06.2012.
За результатами перевірки складено акт № 84/20-11-17-02-06/4/34470790 від 04.02.2015 (далі - Акт перевірки).
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення Філією терміну сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеної за результатами планової документальної перевірки .
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 №0000141702, яким зобов`язано Філію сплатити штраф у сумі 17 914, 80 грн.
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015р.), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв`язку з наступним.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).