П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 813/5591/15
Провадження № 11-690апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Львівської обласної ради (далі - КП БТІ), треті особи: Львівське міське управління юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Семпер-Захід", ТОВ "ЄвроЛьвів", про визнання протиправним і скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року (судді Брильовський Р. М., Кудик М. В., Потабенко В. А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (судді Старунський Д. М., Багрій В. М., Рибачук А. І.),
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними рішення КП БТІ від 2 жовтня та 17 листопада 2008 року про реєстрацію права власності на торгівельний кіоск.
На обґрунтування позову зазначила, що вказані реєстрації малої архітектурної форми - торгівельного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 14,4 кв. м, порушують права та інтереси позивача як члена територіальної громади м. Львова та співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, на прибудинковій території якого розміщено торгівельний кіоск, так як під цей кіоск у подальшому було виділено земельну ділянку під забудову ТОВ "ЄвроЛьвів" без проведення земельних торгів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є учасником спірних публічно-правових відносин, через що оскаржувані рішення КП БТІ з реєстрації права власності на торгівельний кіоск, не порушують прав та інтересів позивача, а тому позов є необґрунтованим.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній нас ухвалення оскаржуваних судових рішень, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі. При цьому скаржниця стверджує, що апеляційним судом невірно застосовано норми процесуального права, що стосуються визначення предметної юрисдикції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням постійно діючого третейського суду при Львівській асоціації учасників ринку нерухомості від 29 вересня 2008 року в справі № 28Ю-58/07.08 визнано дійсним непосвідчений нотаріально договір купівлі-продажу майна від 2 липня 2008 року, укладений між ТОВ "Семпер-Захід" та ОСОБА_2 ; визнано за ТОВ "Семпер-Захід" право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний кіоск за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано КП БТІ провести реєстрацію права власності на вказаний об`єкт.
2 жовтня 2008 року КП БТІ на підставі зазначеного рішення третейського суду зареєструвало право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний кіоск на АДРЕСА_1 за ТОВ "Семпер Захід".
12 листопада 2008 року торгівельний кіоск на АДРЕСА_1 було придбано ТОВ "ЄвроЛьвів" у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року.
17 листопада 2008 року КП БТІ зареєструвало за ТОВ "ЄвроЛьвів" право приватної власності на нерухоме майно - торгівельний кіоск за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 14,4 кв. м.
Не погодившись із рішеннями КП БТІ від 2 жовтня та 17 листопада 2008 року позивач оскаржила їх до суду.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.