П О С Т А Н О В А
Іменем України
4 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 552/6943/16-а
Провадження № 11-657апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - Управління) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 6 грудня 2016 року (суддя Васильєва Л. М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді Присяжнюк О.В., Курило Л. В., Русанова В. Б.),
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати протиправними дії Управління щодо відмови у взятті позивачки на квартирний облік; зобов`язати відповідача поставити позивачку на квартирний облік з моменту порушення права позивачки на поліпшення житлових умов.
Київський районний суд м. Полтави ухвалою від 6 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, відмовив у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та помилковість висновку судів про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для подовження розгляду.
Вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у зазначених правовідносинах відсутній спір про право між сторонами, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.
У запереченнях на касаційну скаргу Управління просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними й обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 липня 2017 року відкрив касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 .
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 9 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки в касаційній скарзі позивачка просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 6 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Управління з листом, у якому просила постановити її на квартирний облік при виконавчому комітеті Полтавської міської ради в строки, встановлені законодавством України.
Управління листом від 31 березня № Т01-05/01.1-12/141 надало відповідь та роз`яснило ОСОБА_1 про порядок взяття громадян на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, із зазначенням переліку необхідних для цього документів.
Не погоджуючись із такими діями Управління, ОСОБА_1 на підставі статей 2, 6, 18, 104, 106 КАС звернулася до суду з позовом про оскарження відмови Управління у взятті її на квартирний облік.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, позивачка звернулася до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права щодо постановлення ОСОБА_1 на квартирний облік, яка потребує поліпшення житлових умов. Отже, цей позов подано на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.