ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Князєва В. С., Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
26 листопада 2019 року
м. Київ
у справі № 9901/729/18
провадження № 11-334заі19
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), допущені 10 липня 2018 року під час співбесіди; визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 щодо визнання судді Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 04 березня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Комісії ухвалено повноважним складом, підписано усіма членами зі складу, який провів кваліфікаційне оцінювання позивачки, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Це рішення відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 щодо визнання судді Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
У судовому засіданні 26 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 - Курись О. П. просив суд розглянути надіслане у вересні 2019 року клопотання про зупинення провадження у цій справі до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 1-32/2017 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" положенням статті 6, частин першої, другої статті 8, частини другої статті 19, частин першої та другої статті 24, частин першої та другої статті 55 та частин першої, п`ятої, шостої статті 126 Конституції України.
Окрім того, 5 червня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі до винесення Рішення Конституційним Судом України за результатами розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85 та частини третьої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", а також вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів".
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 листопада 2019 року відмовила у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі.
Свій висновок Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що із заявлених клопотань та наданих позивачкою та її представником обґрунтувань суд не встановив необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому наявних у матеріалах справи доказів достатньо для повної, всебічної та об`єктивної оцінки обставин справи, які є предметом судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Ми вважаємо, що висновок Великої Палати Верховного Суду про відсутність правових підстав для зупинення провадження в цій справі є помилковим, оскільки існували інші обставини, які перешкоджали справедливому судовому розгляду, а саме об`єктивна неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час. Таким чином, клопотання представника позивача підлягало частковому задоволенню із зазначенням інших за наведені в цьому клопотанні підстав для зупинення провадження у справі.
Правовий статус ВККС визначений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом.