ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 735/7745/18
провадження № 51-4100км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Смолія В. М.,
законного представника
особи, щодо якої відмовлено
у застосуванні примусових
заходів медичного характеру, ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 4 років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК; за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року за частиною 2 статті 186 КК до 4 років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК,
щодо якого відмовлено у застосуванні примусових заходів медичного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 187 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року в задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 відмовлено. Кримінальне провадження внесене в ЄРДР № 12018100020000674 закрито, у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 187 КК.
Згідно з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, 23 січня 2018 року ОСОБА_2, перебуваючи в магазині "Сільпо № 62" скоїв розбійний напад на громадянина Республіки Індії ОСОБА_6, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я останнього, в результаті чого заволодів грошима в сумі 300 грн., чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 04 липня 2018 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає, що судом не наведено переконливих доводів того, чому усі протоколи пред?явлення особи для впізнання визнані недопустимими як докази. Зазначає, що усі фотознімки у протоколах вказаних слідчих дій не мають суттєвих відмінностей за формою та іншим особливостям, а посилання суду лише на відмінність розташування особи на фотознімках не відповідає вимогам ч. 7 ст. 228 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Крім того, пред?явлення для впізнання по фотознімкам за участю свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, результати яких також були визнані судом недопустимими як докази, проводились за дорученням слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Сльозко С.С. старшим о/у ВКП Дарницького УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Михайличенко Є.С., що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Стверджує, що здійснення судового розгляду без участі особи, відносно якої вирішувалось питання про обрання примусових заходів медичного характеру, та потерпілого є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На думку прокурора, який подав касаційну скаргу, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те що відсутність в суді особи, відносно якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в силу ч. 3 ст. 409 КПК, оскільки судовий розгляд клопотання прокурора без участі ОСОБА_2 призвів не тільки до істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а й до неможливості ідентифікації його з особою, упізнаною під час пред?явлення для впізнання.
Зазначає, що ухвала апеляційного суду, в порушення вимог ст. 419 КПК, не містить достатніх підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з місцевим судом щодо неможливості ідентифікувати ОСОБА_2 з особою, яка пред`явлена для впізнання по фотознімках потерпілому та свідкам.
Вважає, що суд першої інстанції повинен був керуватися не лише положеннями ст.22 КПК, а й мав би самостійно ініціювати перед сторонами питання виклику свідків чи надання інших доказів для ухвалення законного та обґрунтованого рішення відповідно до ст.370 КПК.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор не погодилася з касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, і зазначила, що прокурором на неналежному рівні здійснювалося підтримання публічного обвинувачення, що призвело до постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у зв?язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК. Також не погоджувалася з доводами прокурора, висловленими у касаційній скарзі, про те, що суд мав би за власною ініціативою допитати свідків, оскільки це суперечить засаді змагальності, закріпленій у ст. 22 КПК.
Захисник вважає, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року та ухвала Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, зазначив, що прокурором не ставилося питання про допит свідків у суді і він не заперечував проти проведення судового розгляду без участі потерпілого та особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Законний представник ОСОБА_2 підтримала позицію захисника і просила залишити ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року без зміни.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника та законного представника особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст.433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Відповідно до ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положеннями ст.412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виконання завдань кримінального провадження може здійснюватися лише із застосуванням та дотриманням належної правової процедури, тобто встановленого кримінальним процесуальним законом порядку дій органів, що ведуть провадження, та його учасників, реалізація ними своїх прав і обов`язків у визначених законом межах.
Правова процедура є належною, коли вона ґрунтується на законі й є доступною як в інформаційному плані (ознайомлення учасників провадження з суттю відповідної процедури, їх правами і обов`язками під час її здійснення, результатами тощо), так і фактичному (можливість брати участь, звернутись за правовою допомогою до адвоката-захисника, спеціаліста тощо).
Належна правова процедура включає в себе дотримання загальних засад кримінального провадження, процесуальних засобів і способів їх реалізації, процесуальних гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження та прийняття законних, обґрунтованих і справедливих рішень.
Належна правова процедура є базовою основою права на справедливий судовий розгляд, закріпленого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентоване гл. 39 КПК, ч. 1 ст. 512 якого визначає, що судовий розгляд цієї категорії справ здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов`язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.