ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 757/22213/18-к
провадження № 51-1916км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кравця В. В.,
захисника Байдан С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - САП ГПУ) Кравця В. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, постановлену в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000166, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2018 року частково задоволено скаргу адвоката Ощепкової В. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язано компетентних осіб САП ГПУ виконати вимоги ч. 2 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у кримінальному провадженні № 52016000000000166 від 30 травня 2016 року.
У задоволенні інших вимог викладених у скарзі відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, прокурор оскаржив його до апеляційного суду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2019 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на зазначену ухвалу слідчого судді з мотивів того, що відповідно до ст. 309 цього Кодексу згадане судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор САП ГПУ Кравець В. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і вона є незаконною. На думку прокурора, апеляційний суд не звернув уваги на те, що нормами КПК не передбачено можливості прийняття слідчим суддею рішення про зобов`язання прокурора виконати вимоги ч. 2 ст.283 КПК, а тому рішення апеляційного суду про відмову у відкритті провадження суперечить вимогам законодавства і висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постановах від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 і № 243/6674/17. Крім того, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, призначивши судовий розгляд, не вправі був постановляти рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки прийняття такого рішення можливе лише суддею-доповідачем і тільки на стадії прийняття апеляційної скарги та перевірки її на відповідність вимогам ст. 396 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Байдан С. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 і брала участь у суді апеляційної інстанції, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Байдан С.М. заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважала ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою, а тому просила залишити її без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому за ч. 2 вказаної норми процесуального закону суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Ці вимоги стосуються й ухвал, постановлених слідчими суддями, як одного з видів судового рішення.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що "норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).