Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа №321/1162/18
провадження № 51-3885км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080290000102, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченню за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора Комунального закладу "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа" (далі - КЗ "КДЮСШ") Михайлівської районної ради Запорізької області та будучи службовою особою, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 20 квітня 2017 року, на підставі акту приймання-передачі № 91107261-1z від проекту "Зміцнення спроможності українських територіальних громад до прийняття внутрішньо переміщених осіб в Україні" програми ініціативи інфраструктурної програми для України Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) ГмбХ до КЗ "КДЮСШ" Михайлівської районної ради Запорізької області було передано 10 спортивних тренажерів, які були отримані директором комунального закладу ОСОБА_1 та які у подальшому повинні були бути розміщені у приміщенні КЗ "КДЮСШ" для зайняття на них вихованців вказаного закладу.
Того ж дня, у ОСОБА_1, при виконанні вказаної програми Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) ГмбХ, виник прямий умисел на вчинення розтрати майна спільної власності територіальних громад Михайлівського району, а саме спортивних тренажерів, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Реалізуючи свій злочинний умисел, умисно, незаконно та безоплатно, за відсутності нагальної потреби та за наявності реальної можливості фактичного розміщення спортивних тренажерів у КЗ "КДЮСШ", без прийняття відповідного рішення власником майна, з метою поліпшення майнового становища фізичної особи ОСОБА_2, передав їх у володіння та користування останньому для їх подальшого розміщення у приміщенні спортивного комплексу "Таврія Скіф" за адресою: АДРЕСА_2, який є приватною власністю ОСОБА_2, де в подальшому спортивні тренажери були розміщені та знаходилися до виявлення працівниками поліції, тим самим виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, який не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, чим міг завдати територіальній громаді Михайлівського району майнову шкоду на загальну суму 196 100 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України. Натомість вказані докази у своїй сукупності не отримали правильної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого. Крім того, вказує, що в порушення приписів ст. 413 КПК України суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі посилається на докази, які були безпосередньо досліджені в суді першої інстанції, тоді як жоден доказ в апеляційному суді безпосередньо не досліджувався. Також стверджує, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 419 КПК України, доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив та безпідставно залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 без змін. Поміж цього, вказує, що в ухвалі апеляційного суду зазначено, що місцевий суд частину доказів обґрунтовано визнав неналежними та відкинув їх з наведенням відповідного мотивування, однак таке посилання апеляційного суду не відповідає дійсності.
Позиція учасників судового провадження
Прокурор не підтримала доводи касаційної скарги та просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судових засіданнях доказів, висновок суду про визнання невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України, колегія суддів вважає правильним.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.