П О С Т А Н О В А
Іменем України
4 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/18877/16
Провадження № 11-368апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (далі - ПАТ "Дельта банк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп" (далі - ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп"), про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційними скаргами ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" та Фонду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року (суддя Кузьменко В. А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (судді Василенко Я. М., Кузьменко В. В., Шурко О. І.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулись до суду першої інстанції з позовом, у якому просили захистити права власника квартири та малолітньої дитини, визнавши протиправним та скасувавши рішення виконавчої дирекції Фонду від 31 жовтня 2016 року № 2280 в частині лота Q3920542926b11 під назвою "Право вимоги за кредитним договором від 27 травня 2011 року № К-3911011, укладеним із фізичною особою".
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задовольнив.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, 15 березня 2018 року ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп", а 13 квітня 2018 року Фонд подали касаційні скарги про скасування постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року та прийняття нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" зазначає, що предметом вирішення судами у справі фактично було право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання таких вимог. Після заміни кредитора у зобов`язанні, яке випливає з кредитного та іпотечного договорів, подальше оспорювання відступлення права вимоги має відбуватися за правилами цивільного судочинства. Переконує, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства. Правовідносини, які виникли між сторонами, фактично стосуються стягнення у зобов`язальних відносинах, а значить не є публічно-правовими.
У касаційній скарзі Фонд покликається на те, що суди належним чином не дослідили фактичні обставини у справі щодо припинення основного зобов`язання шляхом належного виконання зобов`язання за кредитним договором або факт завершення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку, визначеному законодавством. Не погоджується з висновками судів щодо подвійної реалізації банком права вимоги за кредитним договором до того, як він став неплатоспроможним, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору.
ОСОБА_1 у відзивах на касаційні скарги ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" та Фонду зазначає про те, що наведені у касаційних скаргах доводи є надуманими та такими, що не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Просить касаційні скарги ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" та Фонду залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 4 квітня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп", серед іншого, оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 квітня 2019 року прийняла цю справу до розгляду та призначила її розгляд в порядку письмового провадження.
7 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 16/0/30-19, виданим на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційних скаргах та відзивах на них доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" та Фонду підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 105 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання від 12 вересня 2016 року за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання-перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована та проживає малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якої є мати - ОСОБА_2 .
Між ПАТ "Дельта банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір від 27 травня 2011 року № К-3911011, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 1 600 000 грн з кінцевим терміном повернення до 26 травня 2016 року включно на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору забезпеченням позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: повторна іпотека квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 105 кв. м.
Між сторонами укладено іпотечний договір від 27 травня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_1 (іпотекодавець) передала ПАТ "Дельта банк" (іпотекодержатель) в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 105 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 2 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта банк", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта банк" Кадирову В. В. на два роки - з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно.
Таким чином, оскаржуване рішення Фонду прийнято у процедурі виведення з ринку неплатоспроможного банку - ПАТ "Дельта банк", який має забезпечені іпотекою кредиторські вимоги до ОСОБА_1
Позивачі, вважаючи рішення виконавчої дирекції Фонду від 31 жовтня 2016 року № 2280 в частині лота Q3920542926b11 під назвою "Право вимоги за кредитним договором № К-3911011 від 27 травня 2011 року, укладеним з фізичною особою" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулись до суду першої інстанції із цим позовом.
Суди, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про те, що рішення Фонду від 31 жовтня 2016 року № 2280 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта банк" в частині, що стосується права вимоги за кредитним договором № К-3911011 від 27 травня 2011 року, укладеним із ОСОБА_1 ." є протиправним виходячи з того, що відчуження права на предмет забезпечення за кредитним договором - квартира за адресою: АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та мешкає ОСОБА_2 із малолітньою дитиною, здійснено без дозволу органу опіки і піклування. Крім того, на час розгляду судами оскаржуваних рішень питання пред`явлення вимоги за кредитним договором вже було вирішено і підстав для його відступлення не було, оскільки приватним нотаріусом вже вчинено виконавчий запис про звернення стягнення на спірне майно, а рішенням постійно чинного Третейського суду при Асоціації українських банків від 12 жовтня 2012 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.