П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/752/18
Провадження № 11-505заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представників позивача - Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,
представника відповідача - Таркаєвої О. С.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування рішень, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою Комісіїна ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (судді Пасічник С. С., Васильєва І. А., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В., Юрченко В. П.),
УСТАНОВИЛА:
23 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 4 квітня 2019 року просив: визнати протиправними дії Комісії щодо здійснення його оцінювання на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, крім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язати завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, крім тих, що оцінюються за результатами іспиту; визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 24 липня 2018 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Святошинського районного суду м. Києва та від 22 березня 2019 року про внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про його звільнення з посади судді; стягнути моральну шкоду в сумі 1 млн грн.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 послався на те, що Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) не передбачено ні процедури, ні порядку такого виду оцінювання суддів, як "оцінювання невідповідності судді займаній посаді", цим Законом врегульовано виключно питання кваліфікаційного оцінювання, де здійснюється оцінка здатності здійснювати правосуддя, а не здатності відповідати посаді. Тобто, на переконання позивача, оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим його звільненням з посади не відповідає європейським стандартам, посягає на незалежність суддів.
ОСОБА_1 . також зазначив, що згаданий вище Закон, надавши Комісії необмежені дискреційні повноваження щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критерії професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, порушив принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання у право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.
Крім того, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних дій та рішень Комісії, позивач посилався на таке:
- відповідачем протиправно порушено вимоги щодо формування та ведення досьє позивача, що позбавило останнього права на здійснення оцінювання таких його показників професійної компетенції, як ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді та діяльність щодо підвищення фахового рівня, що в результаті позбавило позивача права отримати правомірні очікування на отримання ще 90 балів за цими показниками;
- відповідачем протиправно не оцінено в балах кожен окремо критерій особистої компетенції та соціальної компетенції, що в результаті позбавило позивача права отримати правомірні очікування на отримання ще 200 балів за цими критеріями;
- відповідачем протиправно не оцінено в балах кожен окремо показник критерію професійної етики, а відсутність аргументів щодо аналізу всіх показників цього критерію та аналіз лише одного з показників з порушенням правил проведення такого аналізу свідчить про вибірковість та свавільність поведінки Комісії, що має наслідком порушення прав позивача на прозоре оцінювання його здібностей;
- відповідачем протиправно не оцінено в балах кожен окремо показник критерію доброчесності, а відсутність аргументів щодо аналізу всіх показників цього критерію свідчить про вибірковість та свавільність поведінки Комісії, що має наслідком порушення прав позивача на прозоре оцінювання його здібностей;
- Комісією протиправно не було виставлено оцінок позивачу за такі показники, як: ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді; діяльність щодо підвищення фахового рівня; та за такі критерії, як: особиста компетентність, соціальна компетентність, а також протиправно виставлено сукупну оцінку за показниками таких критеріїв, як професійна етика та доброчесність, що не відповідає вимогам закону;
- Комісія не відповідала вимогам неупередженості та безсторонності, оскільки поведінка її членів явно свідчила про упереджене ставлення до позивача як до "судді Майдану".
23 квітня 2019 року позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційною скаргою ОСОБА_2 (справа № 3-408/2018(6488/18)), у якій порушено питання про невідповідність:
- частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII вимогам частини першої статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, підпункту 4 пункту 16 розділу XV Конституції України, оскільки зазначена норма становить втручання в гарантії незалежності судді щодо забезпечення проведення оцінювання згідно із законом та на підставі закону, а не будь-якого іншого акта суб`єкта владних повноважень з необмеженими дискреційний повноваженнями;
- підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII вимогам частини першої статті 32, частини першої статті 64 Конституції України, оскільки ця нормадозволяє Комісії отримувати будь-яку інформацію чи документи без згоди особи, а отже, становить порушення та обмеження прав близьких осіб та членів сім`ї судді на приватне та особисте життя;
- частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIIIвимогам частини першої та частини другої статті 24, частини першої та частини другої статті 55, частини першої статті 64 Конституції України, оскільки за існування цієї норми має місце дискримінація за родом занять під час реалізації права на судовий захист.
На думку ОСОБА_1, провадження у цій справі підлягає зупиненню до вирішення Конституційним Судом справи за конституційною скаргою ОСОБА_2, адже для розгляду його позову по суті мають бути застосовані положення частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, які є предметом конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_2 .
Так, у його позові порушено питання щодо необмеженості дискреційних повноважень Комісії, які, на думку позивача, порушують його права та становлять невизначеність його правового становища під час проведення оцінювання. Крім того, позивач зазначає, що під час його кваліфікаційного оцінювання порушенням було визнано ненадання інформації про майновий стан членів сім`ї та близьких осіб, незважаючи на те, що такі особи не давали згоди на втручання в їх приватне життя. Предметом перевірки у цій справі є і доводи Комісії про обмежене коло підстав, з яких може бути оскаржено її рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача й ухвалою від 24 квітня 2019 року провадження у цій справі зупинив до вирішення справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України положень частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII (справа № 3-408/2018(6488/18)).
Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, Комісія подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення цим судом нормматеріального та процесуального права просить скасувати постановлену ним ухвалу про зупинення провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаргу мотивовано тим, що прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України окремих положень статей 83, 85 та 88 Закону № 1402-VIII на вирішення справи за позовом ОСОБА_1 не вплине, оскільки до спірних у цій справі правовідносин підлягають застосуванню положення згаданого Закону, чинніна час проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача. Тому, на переконання Комісії, висновок суду першої інстанції про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи за конституційною скаргою ОСОБА_2 та про наявність підстав для зупинення провадження усправі за позовом ОСОБА_1 є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачазаперечує проти її задоволення та вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції пронаявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на таке:
- за відсутності компетенції суду, що розглядає адміністративну справу, щодо встановлення за конституційною скаргою фактів невідповідності Конституції України норм законодавства, які вже були застосовані та які ще мають бути застосовані судом під час розгляду адміністративної справи, з метою вирішення справи саме згідно з принципами верховенства права, суд має зупинити провадження в адміністративній справі до розгляду конституційного провадження, яким будуть встановлені обставин, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, зокрема щодо того, чи порушувало застосовуване законодавство принципи верховенства права в розрізі дотримання основоположних прав людини;