Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 755/9677/17
провадження № 51-4531 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бацури О. О.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Матвійчука В. В.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_4,
представника потерпілих Ульянової Ю. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110000000659, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровськ, Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання.
Вирішено питання процесуальних витрат у провадженні.
Задоволено частково цивільний позов потерпілих та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 100 000 грн кожному в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову змінено. Збільшено розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду та стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 250 000 грн кожному. В решті вирок суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 13 червня 2013 року о 23.55 год, керуючи автомобілем "Субару Імпреза", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у правій крайній смузі руху по проспекту Броварському зі сторони мосту "Метро" в напрямку станції Київського метрополітену "Лівобережна" у м. Києві, порушив вимоги п. 1.5, підп. "б" п. 2.3, п. 12.1, 12.3, 12.4 та підп. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху, в результаті чого при виникненні небезпеки для руху, яким для ОСОБА_2 був пішохід ОСОБА_3, що переходив проїзну частину проспекту зліва направо по відношенню до руху автомобіля та якого він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, продовжив рух далі, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер на місці.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді.
Не погоджуються зі звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, оскільки вважають, що залишились не перевіреними належним чином усі обставини, які мають значення для застосування цього закону, а саме: перебування засудженого у стані алкогольного сп`яніння.
Вважають, що під час апеляційного розгляду, всупереч вимогам ст. 404 КПК України, не було досліджено всіх обставин, які на їх думку, необхідно було дослідити та не перевірено належним чином доводів апеляційної скарги їх представника, в тому числі і щодо м`якості призначеного засудженому покарання і неправильного застосування ст. 75 КК України.
Також вказують, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги в частині необхідності стягнення всієї суми заявленої ними в цивільному позові моральної шкоди.
Вважають, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також їх представник Ульянова Ю.А. підтримали свої касаційні вимоги та просили їх задовольнити.
Прокурор, посилаючись на обґрунтованість наведених у спільній касаційній скарзі потерпілих вимог, вважала, що вони підлягають задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню.
Захисник Матвійчук В.В. під час касаційного розгляду висловив позицію щодо безпідставності наведених у касаційній скарзі доводів та просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.
Так, пунктом "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, та які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, є суб`єктом амністії, оскільки органами досудового слідства він обвинувачувався у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким та має на утриманні неповнолітню дитину, якій не виповнилося 18 років і відносно якої не позбавлений батьківських прав.
Посилання в касаційній скарзі потерпілих на те, що апеляційний суд не встановив належним чином усіх обставин, які мають значення для застосування цього закону, колегія суддів вважає безпідставними.