Постанова
Іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 201/5697/16-ц
провадження № 61-11395св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Смагіна Віталія Георгійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2018 року у складі судді Ткаченко Н.В., постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та грошові кошти, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину майна та грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час перебування у зареєстрованому шлюбі вони як подружжя набули майно, серед якого: нежитлова будівля, будівля виробничих приміщень, загальною площею 606,8 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; грошові кошти на банківських рахунках, грошові кошти від надання спільного сумісного майна у тимчасове платне користування.
Посилаючись на те, що відповідно до статті 60 СК України зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) майна в натурі, звернулася з цим позовом до суду.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила визнати спільною сумісною власність подружжя та поділити у рівних частинах наступне майно: нежитлову будівлю, будівлю виробничих приміщень літ. Л-1, Л1-1, Л2-1, загальною площею 606,8 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 91,6 кв. м, житловою площею 62,3 кв. м; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 91 кв. м, житловою площею 62,8 кв. м; всі грошові кошти, які були, є та будуть з моменту припинення шлюбних відносин і до моменту фактичного розподілу майна між подружжям, зокрема, але не виключно на наступних банківських рахунках: розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ; розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ; розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 ; розрахунковий рахунок № НОМЕР_4, які відкриті в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк", код МФО 305299; всі грошові кошти на банківських рахунках в інших банківських (фінансових) установах, депозитні вклади за договорами банківського вкладу (депозиту), заробітні плати та всі інші можливі доходи подружжя; всі товари, які були придбані для ведення підприємницької діяльності подружжя з ввезення та розповсюдження на території України посуду для туризму та кемпінгу компанії "ALOCS", в тому числі, які знаходяться в обігу та на складах; всі грошові кошти від здавання спільного сумісного майна у тимчасове платне користування третім особам, (а саме, нежитлової будівлі, будівлі виробничих приміщень літ. Л-1, Л1-1, Л2-1, загальною площею 606,8 кв. м, що розташовані у АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2, загальною площею 91,6 кв. м, житловою площею 62,3 кв. м), з моменту припинення шлюбних відносин і до моменту фактичного розподілу майна між подружжям.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 .
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час шлюбу сторони у справі набули у власність, крім іншого, земельну ділянку площею 2.0000 га, яка є спільним майном подружжя та яка зареєстрована за ОСОБА_1 на праві власності.
Також посилався на те, що спірні квартири здебільшого були придбані саме за його особисті грошові кошти.
На підставі вказаного ОСОБА_2 просив визнати право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за ним право власності на ѕ квартири АДРЕСА_3 ; визнати право спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку площею 2.0000 гектарів, яка розташована на території Марївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (кадастровий номер земельної ділянки 1224884000:01:003:0087); визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 2.0000 гектарів, яка розташована на території Марївської сільської ради Синельніковського району Дніпропетровської області (кадастровий номер земельної ділянки 1224884000:01:003:0087).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : нежитлову будівлю, будівля виробничих приміщень літ. Л-1, Л1-1, Л2-1, загальною площею 606,8 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ), загальною площею 91,6 кв. м, житловою площею 62,3 кв. м; квартиру АДРЕСА_3 ), загальною площею 91 кв. м, житловою площею 62,8 кв. м.
В порядку розподілу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_2 право власності на: Ѕ частину нежитлової будівлі, будівлі виробничих приміщень літ. Л-1, Л1-1, Л2-1, загальною площею 606,8 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 ; Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 ), загальною площею 91,6 кв. м, житловою площею 62,3 кв. м; Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 ), загальною площею 91 кв. м, житловою площею 62,8 кв. м.
В порядку розподілу майна, що є спільною сумісною власністю визнано за ОСОБА_1 право власності на: Ѕ частину нежитлової будівлі, будівлі виробничих приміщень літ. Л-1, Л1-1, Л2-1, загальною площею 606,8 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 ; Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 ), загальною площею 91,6 кв. м, житловою площею 62,3 кв. м; Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 ), загальною площею 91 кв. м, житловою площею 62,8 кв. м.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні нежитлова будівля і квартири придбані сторонами під час зареєстрованого шлюбу, тому належать сторонам на праві спільної сумісної власності. При цьому, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів придбання відповідного майна за особисті кошти.
Разом із тим, суд зазначив, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 має зазначені у позові банківські рахунки, що на них обліковувались грошові кошти в період шлюбних відносин та що вони є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку площею 2.0000 га, місцевий суд виходив з того, що спірна земельна ділянка є особистим майно
ОСОБА_1 та поділу між сторонами, як майно подружжя, не підлягає, відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення суду першої інстанції рішення місцевого суду в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлової будівлі, будівля виробничих приміщень літ.Л-1,л1-1,Л2-1, загальною площею 606,8 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 та її розподіл скасовано і в цій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
В решті рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нежитлова будівля придбана за особисті кошти ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу, тому є його особистою приватною власністю. При цьому вказав, що позивачем за зустрічним позовом не спростована презумпція спільності права власності подружжя на інше нерухоме майно, яке набуте ними у період шлюбу, що є його процесуальним обов`язком.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину земельної ділянки, апеляційний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_1 за час шлюбу внаслідок приватизації.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Смагін В. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розподілу квартири АДРЕСА_3, квартири АДРЕСА_2 та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, ухваливши нове рішення в цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Верховний Суд зауважує, що справа підлягає касаційному перегляду в частинірозподілу квартири АДРЕСА_3, квартири АДРЕСА_2 та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, а в іншій частині не переглядається відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, оскільки касаційна скарга не містить доводів стосовно незаконності та необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій в іншій частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргуОСОБА_1 просила суд касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
11 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 лютого 2004 року між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про одруження відділом реєстрації актів цивільного стану Самарського районного управління юстиції міста Дніпропетровська зроблено актовий запис № 35.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01 серпня 2016 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області шлюб розірвано.