Постанова
іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 144/1068/17
провадження № 51-4013км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020280000248, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та виправдано.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про стягнення майнової шкоди.
Вінницький апеляційний суд 15 травня 2019 року апеляційні скарги прокурора
та потерпілої задовольнив, вирок місцевого суду від 22 травня 2018 року скасував
і ухвалив новий, яким визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від покарання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди 16 490 грн та 200 000 грн відповідно.
Відмовлено ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат на правову допомогу.
За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
11 липня 2016 року приблизно о 17:00 на греблі поблизу ставка "Заводський"
на вул. Виробничій у с. Соболівка Теплицького району Вінницької області
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перебували у стані алкогольного сп`яніння, побачили за 100 м від берега ОСОБА_4, який,сидячи у дерев`яному двомісному човні, ловив рибу, та вирішили пожартувати над ним. Підпливши до човна,
ОСОБА_3 заліз у човен. ОСОБА_1 також почав у нього залазити проте почала набиратись вода і човен став тонути, тому усі троє зістрибнули у воду. Перебуваючи у воді, ОСОБА_3 потягнув човна до берега, а ОСОБА_4
та ОСОБА_1 залишилися у воді. Після цього ОСОБА_1, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4, хоча міг та повинен був їх передбачити, зважаючи на об`єктивні обставини (відсутність людей поблизу, глибину ставка, і те, що потерпілий був одягнений) знаючи, що потерпілий добре вміє плавати, не бажаючи настання його смерті, вирішив пожартувати над ним і руками почав занурювати потерпілого під воду, внаслідок чого ОСОБА_4 захлинувся водоюта помер.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали,
а також короткий зміст заперечень
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить вирок апеляційного суду
від 15 травня 2019 року скасувати, кримінальне провадження закрити у зв`язку
з відсутністю події та складу кримінального правопорушення, недоведеністю, що в діянні є склад кримінального правопорушення, а в задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд ухвалив незаконне
та необґрунтоване судове рішення, оскільки формулювання обвинувачення не містить способу вчинення кримінального правопорушення. На думку засудженого, в апеляційному суді не доведено об`єктивної сторони злочину ст. 119 КК,
не зазначено, які дії призвели до вбивства через необережність
ОСОБА_4 Усупереч вимогам статей 86, 97 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції визнав допустимими доказами та прийняв показання потерпілої ОСОБА_2, свідків
ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є показаннями з чужих слів, та не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_3 . Вказані обставини, на думку засудженого, є підставою для закриття кримінального провадження та ухвалення виправдувального вироку.
Потерпіла ОСОБА_2 у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити вирок апеляційного суду від 15 травня 2019 року в частині вирішення цивільного позову, збільшивши розмір моральної шкоди, яка має бути стягнута з ОСОБА_1 на її користь, до 300 000 грн. Звертає увагу на те, що апеляційний суд не зважив на обставини, що підтверджують її страждання через втрату єдиного сина, та безпідставно зменшив заявлений нею розмір відшкодування моральної шкоди.
У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невинуватість, просить відмовити у задоволенні вимог, викладених у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_2 .
У письмових поясненнях, які по суті є запереченням на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_2 зазначає про безпідставність вимог засудженого та просить відхилити його скаргу.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К.О. в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та заперечував проти касаційної скарги засудженого.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.