Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 760/28001/14-ц
провадження № 61-19947св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломʼянської районної в м. Києві державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соломʼянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у складі судді Українця В. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломʼянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломʼянської районної в м. Києві РДА) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та користується наданими йому житлово-комунальними послугами.
Вказувало, що ОСОБА_1 не здійснює оплату за надані послуги у зв`язку з чим, починаючи з 01 лютого 2010 року по 01 листопада 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 12 902 грн 27 коп., інфляційні втрати - 1233 грн 47 коп., три проценти річних - 865 грн 26 коп.
22 серпня 2013 року КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Соломʼянської районної в м. Києві РДА зверталось до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
02 червня 2014 року за заявою ОСОБА_1 судовий наказ було скасовано, оскільки співвласниця квартири та боржниця ОСОБА_2 - померла.
Враховуючи вищевикладене КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної в м. Києві РДА просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2010 року по 01 листопада 2012 року у розмірі 12 902 грн 27 коп., інфляційні втрати - 1 233 грн 47 коп., три проценти річних - 865 грн 26 коп.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соломʼянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, позов КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної в м. Києві РДА задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної в м. Києві РДА заборгованість у розмірі 5 592 грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 543 грн 76 коп., три проценти річних у розмірі 390 грн 29 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надає позивач, у звʼязку з неналежним виконанням обовʼязку щодо оплати комунальних послуг утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. Разом із тим, враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції зроблено заяву про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції частково задовольнив позов та стягнув утворену заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з нього.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року № 641/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у квартирі, в якій він зареєстрований, не проживав з 2001 року по січень 2014 року у звʼязку з сімейними обставинами. Зазначає, що йому нараховувалась заборгованість за житлово-комунальні послуги у той період, коли він був відсутній в його квартирі. Вказує, що 28 листопада 2001 року направляв клопотання начальнику ЖЕК № 501 з проханням зареєструвати його як особу, тимчасово відсутню за місцем постійного проживання, до часу вирішення виниклих у нього із дружиною питань.
Таким чином, вважає, що йому було нараховано заборгованість за неспожиті ним комунальні послуги. Розмір утвореної заборгованості комунальне підприємство не підтвердило належними доказами.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 1996 року, виданого відділом приватизації Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 435.
Позивач посилається на те, що з лютого 2010 року по жовтень 2012 року внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати експлуатаційних витрат та житлово-комунальних послуг утворилась заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних складає 15 001 грн.
22 серпня 2013 року позивач подав до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача та ОСОБА_2 (співвласниці квартири) заборгованості.
26 серпня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної в м. Києві РДАзаборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2010 року по 01 листопада 2012 року у розмірі 12 902 грн 27 коп. основного боргу, 1 233 грн 47 коп. індексу інфляції, 865 грн 26 коп. - три проценти річних та 114 грн 70 коп. судового збору
11 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою, в якій повідомив про смерть ОСОБА_2
12 червня 2014 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва за заявою ОСОБА_1 зазначений наказ скасовано. Підставою для скасування судового наказу була смерть боржника - ОСОБА_2
З позовом у порядку позовного провадження в суд КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної в м. Києві РДА звернулось 24 грудня 2014 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.