Постанова
Іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 554/8792/18
провадження № 61-19451св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуль В. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання факту батьківства.
Позовна заява мотивована тим, що у 2005 році ОСОБА_1 під час навчання познайомився з відповідачем та з того часу у них склались теплі стосунки та протягом трьох років навчання вони спільно проживали у батьків позивача, а в подальшому 10 серпня 2008 року зареєстрували шлюб.
У 2009 році подружжя разом переїхали на орендовану квартиру, в якій проживали до 2011 року, а з 2011 року до лютого 2013 року як чоловік та дружина вони проживали у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . У 2011 році шлюб було розірвано, але шлюбних відносин сторони не припиняли. Саме в цей час, як стверджує позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 . Однак, при реєстрації народження дитини в відділі реєстрації актів цивільного стану відомості про батька дитини зазначили зі слів відповідача, оскільки на момент народження дитини вони не знаходились у зареєстрованому шлюбі та у свідоцтві про народження батьком зі слів матері дитини записаний позивач ОСОБА_1 .
Факт його біологічного батьківства підтверджується експертним висновком від 06 вересня 2018 року та іншими доказами. Крім того, вказує, що у квітні 2012 року за спільні кошти з відповідачем вони придбали 4/25 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, де проживали однією сім`єю до серпня 2018 року. Вказане майно оформлене на відповідача. Разом із тим, за весь час проживання позивача разом із відповідачем вони вели спільне господарство, мали сімейний бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно виховували сина, тобто, були чоловіком та дружиною.
У серпні 2018 року сімейні стосунки з відповідачем припинились, на даний час ОСОБА_2 є матір`ю-одиначкою, а вжиті позивачем заходи для примирення виявилися безрезультатними, у визнанні батьківства стосовно сина у позасудовому порядку, визначеному статтею 126 СК України, позивачу було відмовлено. Від дитини позивач не відмовляється та бажає захистити свої права як батька, а також забезпечити в майбутньому спадкові права свого сина на належне йому майно, а також захистити інші майнові права.
ОСОБА_1 просив встановити факт спільного проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з січня 2011 року по серпень 2018 року; визнати факт батьківства ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 04 червня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з січня 2011 року по серпень 2018 року.
Визнано факт батьківства ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання батьківства, суд першої інстанції виходив із експертного висновку про біологічне батьківство від 06 вересня 2018 року № MG18-53174/C1F1, згідно якого вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 становить 99,9999 %.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є повністю доведеними та підтвердженими про те, що він з січня 2011 року і по серпень 2018 року проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а тому суд прийшов до висновку, що у даному випадку права та законні інтереси позивача підлягають судовому захисту, а отже необхідно встановити вказаний факт, що має юридичне значення для позивача, зокрема, для вирішення майнових питань.
Постановою Полтавського апеляційного суд від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 04 червня 2019 року в частині встановлення факту спільного проживання однією сім?єю без реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з січня 2011 року по серпень 2018 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з січня 2011 року по серпень 2018 року відмовлено.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду міста Полтави від
04 червня 2019 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2011 року по серпень 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у період з січня 2011 року по серпень
2018 року, оскільки подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
24 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року та залишити в силі рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 04 червня 2019 року.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не надана належна оцінка матеріалам справи, які підтверджуються введення спільного побуту між сторонами. Крім того, судом апеляційної інстанції надано неправильне визначення "побуту".
Доводи інших учасників справи:
29 листопада 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Октябрського районного суду міста Полтави.
20 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
26 листопада 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.