Постанова
Іменем України
29 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 390/1893/17
провадження № 61-42240св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Письменного О. А., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позов обґрунтовано тим, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 1985 року по 2013 рік. В період шлюбу вони побудували вказаний будинок та оформили право власності на відповідача. ОСОБА_2 не бажає поділити спірний будинок між ними, тому посилаючись на статті 60, 68, 69, 70 СК України, позивач вважає вказаний будинок об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати нерухоме майно спільною сумісною власністю та здійснити його поділ, виділивши їй та відповідачу у власність по Ѕ частині житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний будинок був побудований сторонами у період шлюбу для потреб сім`ї, джерелом набуття у власність цього нерухомого майна були спільні сумісні кошти, однак, відповідно до вимог частини другої статті 72 СК України, частини третьої статті 267 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Суд вважав встановленим, що право на позов про поділ майна подружжя у позивача виникло з моменту розірвання шлюбу, тобто з 2013 року, коли вона дізналась про порушення своїх прав, ураховуючи, що сама була ініціатором розірвання шлюбу. Клопотання про поновлення строку від позивача не надходило, а жодних належних та допустимих доказів того, що вона дізналася про порушення свого права у вересні 2017 року суду не надано.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2018 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2018 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1, загальною площею 278,5 кв. м, житловою площею 119,2 кв. м, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1, загальною площею 278,5 кв. м, житловою площею 119,2 кв. м, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕчастку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1, загальною площею 278,5 кв. м, житловою площею 119,2 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до частини другої статті 72 СК України строк позовної давності обчислюється не з моменту ухвалення рішення про розірвання шлюбу, а з моменту коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, тому суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Судом встановлено, що реально виділити відокремлену частину нерухомості позивач не просила, жодна зі сторін не заявляла про отримання грошової компенсації та не внесла відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 71 СК України, тому за цих обставин необхідно визнати за позивачем і відповідачем право власності кожного на ідеальну частку спірного будинку без його реального поділу, тобто залишити спірне майно у спільній частковій власності сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2018 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що сторони за час шлюбу побудували спірний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який за їх спільним рішенням було зареєстровано на відповідача, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 31 січня 2006 року, яке видане виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Кіровоградського району та області. Отже, про своє право на нерухоме майно позивач знала спочатку 2006 року та враховуючи, що шлюб розірвано у 2013 році, в даному випадку підлягає застосуванню частина друга статті 72 СК України. Крім того, ОСОБА_1 не довела той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права.
Суд апеляційної інстанції обмежився лише встановленням факту придбання спірного майна під час шлюбу, залишивши поза увагою необхідність встановлення факту участі подружжя грошовими коштами або працею в набутті майна, що потягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
За час шлюбу позивач не працювала та доходів не мала, проте відповідач багато працював та отримував дохід, який витрачав на будівництво спірного будинку.
Також апеляційний суд, порушивши норми процесуального права, змінив предмет позову, вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги та фактично задовольнив вимогу, яка позивачем не заявлялась.
Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає нормам чинного законодавства, що потягло за собою порушення прав та законних інтересів відповідача.
Доводи інших учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що твердження відповідача про початок перебігу строку позовної давності з 17 березня 2013 року, тобто з моменту набрання законної сили рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу, є помилковим, оскільки правове значення має не лише факт розірвання шлюбу, а й факт порушення відповідачем прав позивача, як співвласника спірного майна. Спір між сторонами виник у вересні 2017 року, а саме коли ОСОБА_1 особисто запропонувала відповідачу продати будинок та поділити грошові кошти, однак ОСОБА_2 категорично заперечив щодо продажу будинку і з цього моменту було порушено права позивача як власника спільної сумісної власності.
Крім того, в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач та його представник не заперечували, що спірний будинок був побудований у шлюбі, визнавали його спільною сумісною власністю подружжя, не надали жодного доказу того, що відповідач будував спірний будинок за свої особисті грошові кошти.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2013 року.
В період шлюбу за рахунок спільних коштів сторони побудували житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.