Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 372/1120/17
провадження № 61-48953св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Стельниковичем Сергієм Анатолійовичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року у складі судді - Зінченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 10 червня 2008 року їй та відповідачу батько ОСОБА_3 подарував житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), в рівних частинах кожному.
31 жовтня 2016 року відповідач відчужив свою частку житлового будинку позивачу на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку.
04 листопада 2016 року між сторонами було укладено договір поділу земельних ділянок, відповідно до умов якого сторони домовилися про поділ по 1/2 частині за кожним належних їм на праві власності земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223182002:02:011:0040, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (далі - земельна ділянка 1) та земельної ділянки площею 0,1874 га, кадастровий номер 3223182002:02:011:0040, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка 2), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Між сторонами у зв`язку з укладенням вищевказаного договору почали виникати суперечки щодо фактичного розташування меж між даними ділянками.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з допоміжними спорудами, то на підставі статті 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) набула право власності на земельну ділянку під даним майном, що не відповідає умовам договору поділу земельних ділянок, який, таким чином, суперечить положенням цивільного та земельного законодавства та підлягає визнанню недійсним.
З урахуванням уточнень, після проведення по справі судової земельно-технічної експертизи позивач просила визнати недійсним договір поділу земельних ділянок 1, 2 від 04 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Виділити ОСОБА_1 земельну ділянку 1. Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку 2, з урахуванням висновку судової експертизи за варіантом два. Стягнути судові витрати.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу частини житлового будинку та усунення перешкод щодо володіння земельною ділянкою.
Свої вимоги ОСОБА_2, обґрунтовує тим, що йому та ОСОБА_1 на праві власності в рівних частинах (по 1/2) на підставі договору дарування від 10 червня 2008 року належить житловий будинок з надвірними побудовами, а саме літньою кухнею, погребом, сараєм, жомовою ямою, вбиральнею, огорожею, воротами з хвірткою, колодязем та двома сараями.
Згідно умов договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 належну йому на праві власності 1/2 частину житлового будинку, при цьому право власності на господарські будівлі та споруди предметом відчуження за даним договором не було, тобто відповідач після укладення зазначеного договору купівлі-продажу залишився власником 1/2 частини господарських будівель та споруд.
04 листопада 2016 року між сторонами було укладено договір поділу земельних ділянок.
Оскільки під час укладення договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку господарські будівлі та споруди предметом відчуження не були, то після укладення між сторонами договору поділу земельних ділянок на виділеній у власність ОСОБА_2 земельній ділянці з кадастровим номером 3223182002:02:011:0066 знаходиться частина господарських будівель та споруд, які не були предметом договору купівлі-продажу частини житлового будинку, що призвело до порушення його права на користування даної земельної ділянки.
Посилаючись на вищезазначене ОСОБА_2 просив розірвати договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку, укладений між сторонами 31 жовтня 2016 року, та усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_1 щодо володіння земельною ділянкою площею 0,125 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223182002:02:011:0066, що належить йому на підставі договору поділу земельних ділянок від 04 листопада 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір поділу земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, укладений 04 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Виділено ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га. з кадастровим номером 3223182002:02:011:0040, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1874 га., з кадастровим номером 3223182002:02:011:0041, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновку судової експертизи за варіантом два.
Виділено ОСОБА_1 з земельної ділянки площею 0,1874 га., з кадастровим номером 3223182002:02:011:0041, земельну ділянку площею 0,937 га та периметром 134,41 м, з лінійними розмірами між поворотними точками: 2-3 19,34 м; 3-4 25,84 м; 4-5 21,97 м; 5-6 20,33 м; 6-2 46,93 м, а ОСОБА_2 виділено - земельну ділянку площею 0,937 га. та периметром 132,48 м, з лінійними розмірами між поворотними точками: 1-2 19,22 м; 2-6 46,93 м; 6-7 20,20 м; 7-8 15,64 м; 8-1 30,49 м.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 1280 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 14500 грн., а всього 15780 грн.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про розірвання договору та усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на підставі договору дарування та договору купівлі-продажу, то відповідно до статті 120 ЗК України набула право на земельну ділянку 1 площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташоване належне їй домоволодіння, тому договір поділу земельних ділянок не відповідає положенням цивільного та земельного законодавства, та підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та недоведеними, оскільки твердження позивача за зустрічним позовом, що не вирішення в договорі купівлі-продажу питання щодо відчуження господарських будівель та споруд відповідно до переліку, який визначений в пункті 2 договору дарування є підставою для розірвання договору, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і судом не встановлено, що відповідач за зустрічним позовом порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє позивача того, на що він розраховував під час укладення договору.
Також ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 перешкоджає володінню земельною ділянкою загальним розміром 0,125 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить йому на підставі договору розподілу земельних ділянок.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:
15 грудня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить зупинити виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року.
Скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема судами не взято до уваги, що відповідно до змісту оскаржуваного договору купівлі-продажу частини житлового будинку, відповідач відчужив ОСОБА_1 належну йому на праві власності 1/2 частину житлового будинку, однак право власності на господарські будівлі та споруди предметом відчуження за даним договором не були, тобто відповідач після укладення зазначеного договору купівлі-продажу залишився власником 1/2 частини господарських будівель та споруд.
Також судами не взято до уваги висновки земельно-технічної експертизи, відповідно до якої розподіл земельної ділянки 1 площею 0, 2500 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку із частками 1/2 для кожного із співвласників можливо провести лише після здійснення розподілу житлового будинку господарських будівель та споруд. Тому в даному випадку розподіл земельної ділянки неможливо.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог про розірвання договору та усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділення їй земельної ділянки 1 площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В іншій частині рішення суддів не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.