Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 566/185/19
провадження № 61-13786св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"на заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2019 року в складі судді Лободзінського А. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 29 червня 2013 року між сторонами у справі укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Однак узяті на себе зобов`язання за договором відповідач не виконав, що призвело до утворення простроченої заборгованості, яка станом на 30 листопада 2018 року становить 14 215,94 грн. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості.
Заочним рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2013 року № б/н в розмірі 3 472,23 грн, яка складається з наступного: 2 972,23 грн - тіло кредиту; 500 грн - штраф (фіксована частина). Вирішено питання про розподіл судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що будь-які докази отримання відповідачем кредитної картки в матеріалах справи відсутні, а надана позивачем довідка про умови кредитування не містить підпису відповідача про отримання кредиту, а анкета-заява містить підпис щодо погодження із зарплатним пакетом.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладення кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, судами не враховано, що з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив свою згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що вказана заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять між сторонами договір про надання банківських послуг, в тому числі, що регулюють умови кредитування.
Крім того, факт отримання відповідачем кредитної картки та користування кредитними коштами підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема довідками банку про видані кредитні картки та про зміну умов кредитування й обслуговування кредитної картки, розрахунком заборгованості та випискою за картковим рахунком відповідача.
При цьому з виписки за картковим рахунком чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та останній користувався кредитними коштами, що є неможливим без наявності картки. У свою чергу відповідач не оспорював факт укладення чи не укладення кредитного договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до положень частини шостої статті 19 ЦПК України дана справа є малозначною, але колегія суддів виходить із того, що за правилами підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України суд касаційної інстанції має право відкрити провадження у малозначній справі, якщо така справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Саме такими мотивами керувався суд касаційної інстанції, відкриваючи касаційне провадження, а тому судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що 29 червня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якою виявив бажання оформити на своє ім`я зарплатний пакет та погодив, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений.
Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що 29 червня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості, анкету-заяву, довідку про видачу кредитної картки, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, без підпису позичальника, копію паспорта ОСОБА_1 та виписку за кредитним рахунком позичальника.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").