Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 490/4949/17
провадження № 61-46210св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права спільної сумісної власності подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_2, де просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 в період з січня 2008 року до 31 травня 2008 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частку цієї квартири.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона разом із відповідачем проживала однією сім`єю у своїх батьків з січня 2008 року, разом з відповідачем вони вели спільне господарство і перебували у фактичних шлюбних відносинах. В квітні вона завагітніла і вони вирішили одружитися, а також придбати спільне окреме житло для проживання своєю родиною. Сторони разом обирали квартиру, спілкувалися з продавцями, на перший внесок за обрану квартиру позивач позичала кошти у своєї матері, оскільки у відповідача коштів не вистачало, а решту суми вартості квартири вирішили оформити у кредит. 05 травня 2008 року ними була придбана спірна квартира, укладено кредитний договір та договір іпотеки. Для уникнення зайвого збирання документів, у зв`язку з тим, що вони ще не встигли зареєструвати шлюб, договори укладалися від імені відповідача одноособово. 31 травня 2008 року сторони зареєстрували свої шлюбні відносини. Після придбання квартири вона почала займатися ремонтом, весь час сплачувала кредитні внески самостійно. Лише після розірвання шлюбу виникла ситуація, коли вона вимушена була з дитиною виїхати з квартири і винаймати житло. Згоди з відповідачем щодо розподілу квартири, спільного проживання вони не дійшли, тому вона вимушена звертатися до суду з цим позовом. Наслідки розподілу квартири їй відомі і вона не заперечує нести обов`язки щодо відшкодування відповідної частки кредитних коштів.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2018 року у складі судді Гуденко О. А. позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з січня до 31 травня 2008 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку цієї квартири, а у власності ОСОБА_2 залишено 1/2 частку вказаної квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 600,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із доведеності факту проживання сторін однією сім`єю, оскільки це підтверджується доказами наявними в матеріалах даної цивільної справи, а саме: актом ОСББ "Весняний", свідченням сусідів батьків позивачки, показаннями свідків, які є друзями сторін, та дійшов висновку, про те що з 31 січня 2008 року і до 31 травня 2008 року ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, під час яких, а саме 5 травня 2008 року останнім було придбано квартиру АДРЕСА_1, яка в силу положень статті 368 ЦК, статей 60, 74 СК України, є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2018 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю у період з січня по 31 травня 2008 року, визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та поділу цієї квартири, відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов помилкового висновку, що в період з січня до 31 травня 2008 року сторони проживали однією сім`єю та саме в цей час придбали спірну квартиру, а тому ця квартира є спільною сумісною власністю сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводом касаційної скарги є те, що заявник вважає висновок суд апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено факту проживання сторін однією сім`єю та придбання спірної квартири за рахунок спільних коштів у спірний період таким, що не відповідає обставинам справи, так як місцевий суд всебічно дослідив усі докази та надав їм правильну оцінку.
Крім того заявник зазначала, що суд першої інстанції дав правильну оцінку показанням свідків з боку відповідача внаслідок чого дійшов до правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову. Судом першої інстанції правильно встановлено, що фактично зобов`язання за кредитним договором виконувала позивач за власні кошти, відповідач же у свою чергу надав лише докази працевлаштування до 2009 року, що на думку заявника спростовує можливість внесення авансового платежу під час оформлення договору купівлі продажу спірної квартири за власні кошти відповідача.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державного експортно-імпортного банку України" в якому представник третьої особи просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосується лише переоцінки доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Центрального районного суду м. Миколаєва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що 31 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася спільна донька ОСОБА_5 . З епікризу новонародженої дитини ОСОБА_5 вбачається, що остання народилася на 40-му тижні вагітності.
Згідно з рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2015 року, шлюб між сторонами розірвано, в рішенні зазначено, що шлюбні відносини між подружжям припинені з грудня 2014 року.
Відповідно до Акту про проживання ОСББ "Весняний" від 15 квітня 2018 року, за свідченнями сусідів - ОСОБА_2 спільно проживав з ОСОБА_1 з 30 січня 2008 року до 01 березня 2009 року у квартирі її батьків у АДРЕСА_2 .
05 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") було укладено кредитний договір № 62308С10, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 197 455 грн з кінцевою датою погашення 04 травня 2028 року для оплати придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 п. 2.1.2 договору, за рахунок власних коштів позичальник сплатив за придбання цієї квартири авансовий платіж у сумі 34 845 грн та надав Банку документальне підтвердження цього платежу, а саме договір купівлі-продажу від 05 травня 2008 року реєстровий № 2253.
05 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі - продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1, реєстровий № 2253, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського МНО Філіпенко В. В. Згідно п. 5 договору, ціна квартири становить 232 300,00 грн, грошові кошти в сумі 34 845 грн продавець отримав від покупця до укладення цього договору, а решту коштів 197 455,00 грн покупець зобов`язаний сплатити продавцю протягом одного робочого дня після укладення та нотаріального посвідчення договору.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7, 05 травня 2008 року він отримав усю суму вартості квартири в повному обсязі.
Того ж дня між ОСОБА_2 та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в забезпечення виконання кредитного договору було укладено іпотечний договір № 62308Z11, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, яке стане його власністю в майбутньому, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_7 05 травня 2008 року.
В усіх цих договорах зазначено місце проживання та реєстрації позичальника ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 .
До укладення вказаного іпотечного договору ОСОБА_2 05 травня 2008 року надав нотаріально посвідчену заяву, що на час укладення договору в зареєстрованому шлюбі не перебуває, у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, квартира, що передається в іпотеку банку, є його особистою власністю і відсутні права третіх осіб на неї.
20 травня 2008 року укладено Договір про внесення змін та доповнень, відповідно до якого зазначено, що предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві власності, право власності зареєстровано в КП ММБТІ 8 травня 2008 року.
ОСОБА_2 , протягом 2007 року укладав трудові контракти моряка, мав валютний рахунок, згідно з випискою з якого з 31 травня 2007 року до 25 квітня 2008 року встановлено рух коштів у загальній сумі 11 332,04 євро, протягом лютого-квітня 2008 року були отримані та зняті кошти більше 3000 євро, що за курсом НБУ на той час становило близько 25 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другоїʼ статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.