Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 480/561/16-ц
провадження № 61-5867св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3 ),
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Лівінського І. В., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
В лютому 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернулась до суду з позовними вимогами, які було уточнено, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, припинення чинності державного акта та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що через постійні хвороби ОСОБА_2 потребувала стороннього догляду та допомоги. На прохання своєї колишньої невістки ОСОБА_4 позивач продала належну їй квартиру
АДРЕСА_1 та на виручені кошти придбала будинок АДРЕСА_2 разом із земельною ділянкою, на якій він розташований АДРЕСА_3 для спільного проживання разом із родиною ОСОБА_4 .
На час укладання вказаного договору ОСОБА_4 перебувала в Італії на заробітках. Догляд за ОСОБА_2 здійснював колишній чоловік невістки - ОСОБА_3 .
Після повернення ОСОБА_4 з Італії, у вересні 2015 року, позивачці стало відомо про те, що житловий будинок та земельна ділянка, які придбані за її кошти, оформлено не на її ім`я, а на ім`я відповідачки. На момент укладання спірного договору позивачка була впевнена, що право власності на спірний будинок зареєстровано саме за нею.
Посилаючись на викладені обставини та на підставі статей 235, 217 ЦК України, ОСОБА_2, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд:
- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3, в частині встановлення стороною договору "покупець" - " ОСОБА_4 " замість " ОСОБА_2 ";
- припинити чинність Державного акта на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_5 24 листопада 2009 року на підставі рішення ХХІІІ позачергової сесії 5 скликання Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 11 листопада 2009 року за № 1, в тому числі в частині посвідчення приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Біцюк Т. Є. переходу права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3 , до ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1937 га, розташовану по АДРЕСА_3, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та право власності на житловий будинок разом з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області
від 14 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_3 , укладений 23 вересня 2010 року між
ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Біцюк Т. Є. за реєстровим № 1786, в частині встановлення стороною договору "покупець" " ОСОБА_4 " замість " ОСОБА_2 ".
Припинено чинність Державного акта про право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_5 24 листопада 2009 року на підставі рішення ХХІІІ позачергової сесії 5 скликання Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 11 листопада 2009 року за № 1, в тому числі в частині посвідчення приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Біцюк Т. Є. переходу права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3, до ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 0,1937 га, розташовану по АДРЕСА_3, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та право власності на житловий будинок разом з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення мотивовано тим, що представник відповідачки повністю визнав позовні вимоги, договір купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки є удаваною угодою в частині покупця, оскільки в дійсності майно придбавалося за кошти позивачки - ОСОБА_2 та для неї.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задоволено.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_2 ) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, припинення чинності державного акта та визнання права власності відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова мотивована тим, що стороною спірного договору позивач не був, а зі встановлених судами фактичних обставин справи не вбачається, що воля сторін договору була направлена на приховування іншого правочину, а тому висновок суду першої інстанції про можливість застосування до спірних правовідносин положення статті 235 ЦК України є помилковим. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний будинок та земельна ділянка були придбані за кошти ОСОБА_2 позивачем не надано.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
19 березня 2019 року ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2 ) звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2019 року, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року залишити в силі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неналежним чином оцінив докази, не дослідив питання дійсної спрямованості волі сторін при укладанні спірного договору та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині покупця та переведення права покупця на позивача, оскільки воля сторін спірного договору була направлена на приховання іншого правочину, тому, відповідно до статті 235 ЦК України, даний правочин в частині покупця є удаваним.
Судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ (зобов`язання, що виникають з угод), викладену Верховним Судом України 04 серпня 2001 року.
Крім того, спірний житловий будинок є єдиним житлом ОСОБА_3, яке він успадкував від позивача ОСОБА_2, й останньою волею якої було залишення житлового будинку за ОСОБА_3 .
Судом апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 358 ЦПК України, безпідставно поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки після ухвалення рішення судом першої інстанції пройшло більше одного року, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано представником ОСОБА_4 ще 07 грудня 2017 року, обставин непереборної сили ОСОБА_4 не заявлялись. Замість апеляційної скарги ОСОБА_4 було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року і тільки піcля відмови районним судом у задоволенні даної заяви, ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
ОСОБА_4 , яка була особисто присутня в судовому засіданні під час розгляду її зави про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, визнала факт, що їй було відомо про розгляд даної справи і те, що вона спонукала ОСОБА_3 використати повноваження, надані довіреністю, та визнати від її імені позов.
Питання щодо чинності або нечинності довіреності та питання щодо неповідомлення сторони про розгляд справи не може вважатись нововиявленими обставинами. До того ж ОСОБА_3, як представником ОСОБА_4, було подано до районного суду письмову заяву про визнання позову в даній справі в межах строку дії довіреності.
Щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заявник зазначає, що не були допитані та не залучені до участі у справі особи, пояснення яких відіграють вагому роль у вирішенні даного спору.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 480/561/16-ц та витребувано справу з Миколаївського районного суду Миколаївської області.
У травні 2019 року матеріали цивільної справи № 480/561/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року заяву ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Миколаївського апеляційного суду
від 15 лютого 2019 року задоволено. Зупинено дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2019 року в справі
№ 480/561/16-ц до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.