Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 755/12358/15-ц
провадження № 61-48643св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалко Роман Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Олексій Григорович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Багінського Андрія Михайловича на рішення Дніпровського районного суду мста Києва від 18 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 рокуу складі колегії суддів:
Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позвом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О. Г., про визнання правочинів недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2010 року позивач уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 .
З ОСОБА_2 він познайомився приблизно в січні 2009 року, яка добре розуміла французьку мову, у них були дружні стосунки, тому він їй довіряв, вона багато разів робила для нього переклади з української на французьку мову і навпаки. ОСОБА_2 добре знала про його стосунки з колишньою дружиною ОСОБА_4, про судові спори з нею, в тому числі і про поділ спірної квартири. ОСОБА_2 запропонувала йому скласти договір купівлі-продажу квартири на час судових процесів. Такий договір укладався з метою захисту його квартири від неправомірних посягань колишньої дружини ОСОБА_4, та не мав мети дійсного продажу квартири. Підтвердженням недійсності цього правочину є недійсна вартість квартири, що вказано в договорі.
Правочин вчинено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, що передбачено статями 230, 233 ЦК України.
Після укладання спірного договору купівлі-продажу квартири позивач продовжував мешкати в даній квартирі, речі з квартири не вивозив,
ОСОБА_2 в квартиру не заселялася, в квартиру не реєструвалася, ключі від квартири були у нього, квартира перебувала у його постійному користуванні, розпорядженні, він її утримує, несе оплату комунальних послуг.
У травні 2013 року, у зв`язку з закінченням майже всіх судових процесів з колишньою дружиною, він звернувся до ОСОБА_2 з метою повернення квартири у свою власність та домовився з нотаріусом Льовушкіною С. А. про підготовку проекту договору купівлі-продажу, за вимогою останнього він зробив висновок про вартість об`єкту нерухомості. У нього знаходилися всі необхідні документи, зокрема копії паспорту ОСОБА_2, ідентифікаційного коду, довідка Ф-3, яку ОСОБА_2 особисто йому передала у липні 2013 року, копія попереднього договору купівлі-продажу квартири, переклад його (позивача) паспорту та інші документи.
ОСОБА_2 спочатку була згодна повернути квартиру, а потім почала під різними приводами відкладати відвідування нотаріуса. У серпні 2013 року він зрозумів, що ОСОБА_2 не збирається йому повертати спірну квартиру добровільно. ОСОБА_2 стала посилатися на те, що вона нібито сплатила йому (позивачу) 140 000,00 доларів США за спірну квартиру, які він ніколи не отримував від неї, тому він звертався із заявою до Печерського РУ ГУ МВС України у відношенні ОСОБА_2, яка заволоділа його квартирою шляхом обману (шахрайство). В рамках даного кримінального провадження було спростовано пояснення ОСОБА_2 про виплату йому (позивачу) 140 000,00 доларів США. Кримінальне провадження було закрито у зв`язку з цивільно-правовими відносинами.
Про відмову ОСОБА_2 повернути йому квартиру дізнався у травні-липні 2013 року і тому даний позов подано до суду без порушення строків. ОСОБА_2 ввела його в оману щодо вигідності переоформлення квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим посилається на статтю 230 ЦК України.
ОСОБА_2 23 жовтня 2015 року продала спірну квартиру, яка перебувала під забороною, ОСОБА_3 . Вважає, що остання незаконно отримала у власність спірну квартиру.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року квартири АДРЕСА_1, який він уклав з ОСОБА_2 під впливом тяжкої для нього обставини на вкрай невигідних умовах. Визнати цей же договір недійсним з підстав вчинення ОСОБА_2 обману в частині не виконання нею своєї обіцянки щодо повернення квартири в його власність після закінчення спорів з ОСОБА_4 . Визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї ж квартири, укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 від 23 жовтня 2015 року на підставі статті 203 ЦК України під час дії заборони суду щодо її відчуження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2015 року, якою заборонено вчиняти дії, які спрямовані на відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_2 .
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, якою заборонено вчиняти дії, які спрямовані на відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності та безпідставності заявлених позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
13 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Багінський А. М. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що отримання квартири вартістю
30 000,00 грн замість 140 000,00 доларів США є ознакою обману, а тому висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог є неправильним. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до того, що спірний правочин був укладений на вкрай не вигідних для позивача умовах шляхом обману.
Доводи інших учасників справи:
20 січня 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до верховного суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити..
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпровського районного суду міста Києва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного 30 квітня 2010 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком О. Г., ОСОБА_1 продав а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Від імені
ОСОБА_1 , як продавця спірної квартири, при укладенні спірного правочину діяв на підставі довіреності ОСОБА_5 .
Згідно пункту 1.3 вказаного договору спірна квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Івановим П. Ю. 29 грудня 2003 року за реєстровим номером 4493, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. 29 січня 2010 року за реєстраційним номером 131.
Згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного 23 жовтня 2015 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно постанови від 18 липня 2014 року слідчим СВ Печерського РУГУ МВС України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу шахрайських дій ОСОБА_2, а саме заволодіння шахрайським шляхом квартирою, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013110060008971 від 26 листопада 2013 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні кримінального правопорушення. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від