Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 344/16191/15-ц
провадження № 61-606св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2,
третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Осташ Галиною Богданівною, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишина Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, з урахуванням уточнень, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованого будинку.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить земельна ділянка площею 0,0627 га із кадастровим номером 2610100000:08:010:0248 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка 1). Відповідач є власником сусідньої земельної ділянки площею 0, 0312 га по АДРЕСА_1 - земельна ділянка 2), яка належить йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку від 14 квітня 2010 року № 011029400311, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.
На час звернення до суду відповідач фактично завершував самочинне будівництво багатоповерхового житлового будинку, яке здійснюється на земельній ділянці, розташованій в кварталі малоповерхової садибної забудови, не відведеній для цієї мети. Крім цього, будівництво здійснюється відповідачем без належних документів, а декларацію про початок виконання будівельних робіт відповідача від 03 березня 2012 року скасовано наказом ДАБІ № 95 від 18 серпня 2015 року. Також будівництво здійснюється з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що підтверджується листами ДАБІ, висновком судової будівельно-технічної експертизи. За порушення будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності, однак припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Івано-Франківськ не виконав, що підтверджує факт невідповідності будівництва нормам чинного законодавства.
Незаконні дії відповідача призвели до суттєвого погіршення життєвих умов позивача, порушують його права та інтереси, оскільки порушено побутові розриви, протипожежні вимоги, де відстань між будинками повинна бути не менше 10 метрів та приватність садиб, що є перешкодою безпечного і комфортного проживання та повноцінного користування садибою, прямою загрозою життю та здоров`ю позивача, знищенню його будинку, майна у випадку пожежі.
Крім самочинно збудованого будинку, відповідач з порушенням вимог чинного законодавства спорудив без жодних дозвільних документів та згоди позивача, як власника суміжної земельної ділянки, навколо будинку муровану огорожу висотою 2 м, яка затінює частину подвір`я позивача.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач, з урахуванням уточнень, просив усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом зобов`язання відповідача знести за власний рахунок житловий будинок на земельній ділянці 2 та суцільну огорожу зі сторони земельної ділянки позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок підлягає знесенню відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки будівництво житлового будинку ОСОБА_2 здійснено без дозвільних документів, з порушенням будівельних норм і правил, щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд, провести реконструкцію будівлі відповідно до виданої декларації про початок будівельних робіт неможливо без його знесення, та такою забудовою порушено права позивача щодо соціального комфорту проживання та може бути порушено в майбутньому через недотримання будівельних норм і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд та ускладнить вдосконалення та поліпшення умов проживання щодо реконструкції будинку ОСОБА_1 .
Однак, що стосується заявлених вимог про знесення суцільної огорожі зі сторони земельної ділянки позивача, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем належними доказами не підтверджено висоту зазначеної огорожі.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованого будинку по АДРЕСА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що зобов`язуючи відповідача знести за власний рахунок житловий будинок на земельній ділянці 2 неповно з`ясував обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.
Також посилається на те, що порушення протипожежного розриву та побутових розривів при будівництві спірного індивідуального житлового будинку відповідача, на які посилається позивач, не можна вважати тим істотним порушенням його прав на користуванням земельною ділянкою та житловим будинком, що є підставою для знесення будинку відповідача.
Позивачем не доведено достовірними та переконливими доказами, що порушення забудови ОСОБА_2, а саме, що він замість приміщення мансарди у даховому приміщенні збудував третій поверх, збільшення площі забудови земельної ділянки з 170, 66 кв. м до 208, 96 кв. м, а відповідно і збільшення площі житлового будинку, будинок збудовано на відстані 6 метрів замість мінімальної відстані 10 метрів впливають або явно порушують права позивача на безпечне користування власною земельною ділянкою та житловим будинком, що може бути законною підставою для знесення, або можливість захистити порушення санітарних чи протипожежних норм іншим зазначеним у законодавстві способом.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
28 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осташ Г. Б. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківський апеляційного суду від 23 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського місцевого суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги порушення відповідачем побутових розривів між стінами будинків з вікнами з житлових кімнат, яка має бути не менше 15 метрів, а становить - 6 метрів, так і протипожежних відстаней між незавершеним будівництвом та житловим будинком позивача, яка має бути 10-12 метрів, становить - 6 метрів, що є суттєвим порушенням вимог будівельних норм та правил щодо пожежної безпеки. Дані порушення порушують права позивача, оскільки є прямою загрозою його та життю і здоров`ю його сім`ї та може призвести в майбутньому до трагедії.
Також ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що відповідачем порушено містобудівні умови, що видавались йому управлінням архітектури та містобудування, а також техніко-санітарні вимоги щодо площі забудови, що складає - 67% при допущених 55%.
Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, висновки експерта, відповідно до яких можливість проведення шляхом перебудови спірного об`єкта незавершеного будівництва у відповідність до проекту індивідуального житлового будинку № 59 а, затвердженого в 2011 року до містобудівних умов, що видавались відповідачу управлінням архітектури та містобудування за № 1-66 від 12 грудня 2011 року та до будівельних норм, державних стандартів і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд, без його знесення не надається можливим.
Оскільки з моменту відхилення відповідачем при здійсненні будівництва від затвердженого проекту, що є істотним порушенням будівельних норм і правил, об`єкт будівництва набув статусу самочинного, та оскільки у подальшому відкорегований проект не був, Декларація про початок будівельних робіт скасована, порушення будівельних норм не усунені, тому висновки суду апеляційної інстанції що оскаржуваний об`єкт не є самочинним, є не правильними, оскільки документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту відповідачем суду представлено не було.
Доводи інших учасників справи:
14 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківський апеляційного суду від 23 листопада 2018 року залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Івано-Франківського місцевого суду Івано-Франківської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та земельної АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу про державну реєстрацію прав. З 2000 року позивач у будинку не проживає.
Відповідач є власником земельної ділянки № 2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку та договором купівлі-продажу від 11 січня 2008 року.
Листом Інспекції Державно архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 25 березня 2013 року під час перевірки розпочатого ОСОБА_2 будівництва житлового будинку, на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, виявлено відхилення від затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, тому на забудовника складено протокол про адміністративні правопорушення у сфері містобудування та зобов`язано приписом у шестимісячний термін усунути виявлене порушення.