Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 607/7978/19
провадження № 61-16833св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Молень Ростиславом Богдановичем, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Варода П. Б. звернувся до суду з позовними вимогами про надання
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї малолітньої дитини
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на відкриття візи та тимчасовий виїзд дитини за межі території України в супроводі її матері ОСОБА_1 до Японії з метою відпочинку, без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2, в період з 01 червня 2019 року
по 31 серпня 2019 року, а також стягнути з відповідача в користь позивача понесені нею судові витрати по справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач уклала із відповідачем шлюб 14 жовтня 2005 року, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2012 року у справі № 1915/4414/2012. Між ними існує спір щодо виїзду спільної дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон - в Японію, на літній відпочинок. На прохання позивача в лютому 2019 року надати батьком згоду на виїзд дитини за кордон, засвідчену в нотаріальному порядку, відповідач надати відмовляється, чим вчиняє дії спрямовані на зловживання батьківськими правами всупереч інтересів дитини, тому, просить суд позовні вимоги задовольнити. Зауважує, що тимчасовий виїзд за кордон доньки відповідатиме найкращим інтересам дитини, розширить її кругозір, сприятиме усесторонньому розвитку, реалізації права на повноцінний відпочинок, що аж ніяк не порушує права батька на спілкування з дитиною та не позбавляє його права брати участь у вихованні дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем, крім дозволу на проживання до вересня 2019 року зі статусом "дитина японської національності" (що суд ставить під обґрунтований сумнів з огляду на вік позивача та дані її паспорта громадянина України), не надано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджував би мету поїздки до визначеної країни, а саме відпочинок та оздоровлення дитини, не надано будь-яких документів, що підтверджують бронювання місць у готелі чи наявності іншого місця проживання у конкретно визначеній місцевості зазначеної країни, не надано підтвердження забезпечення дитини проїзними квитками для повернення в Україну, відсутні і докази фінансової спроможності позивача такого тривалого перебування у вказаній країні та програми відпочинку дитини, що свідчить виключно про те, виїзд дитини за кордон здійснюватиметься всупереч інтересам дитини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вароди П. Б. задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 07 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на відкриття візи та тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька задоволено частково.
Надано дозвіл на відкриття візи та тимчасовий виїзд малолітньої дитини - ОСОБА_3 за межі України, без дозволу (згоди) та супроводу батька - ОСОБА_2 на період з 08 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року до Японії з метою відпочинку у супроводі матері - ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що, враховуючи встановлені обставини, зокрема те, що дитина проживає з матір`ю (проти чого відповідач не заперечує), яка забезпечує їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку; мати має роботу за контрактом, житло і здатна забезпечити дитину усім необхідним, а тому суд дійшов висновку, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини з матір`ю до Японії із зазначенням певного періоду, на який видається такий дозвіл, відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
09 вересня 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Молень Р. Б. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2019 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не досліджено всіх обставин справи, не встановлено чіткої мети поїздки. Суд не звернув увагу на відсутність доказів дійсності намірів такої поїздки.
У касаційній скарзі заявник припускає, що ОСОБА_1, будучи заміжньою за громадянином Японії, має намір виїхати до Японії та позбавити його можливості бачитись з дочкою та брати участь у вихованні дитини. ОСОБА_2 категорично заперечує проти виїзду його дочки за межі України до Японії на три місяці, оскільки така поїздка не відповідає інтересам дитини, призведе до зміни звичного середовища його дочки.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні довідки про доходи чи інші джерела фінансової забезпеченості, що б підтверджувало фінансову спроможність матері забезпечити поїздку дитини на тривалий час - 3 місяці, відсутні також документи, що підтверджують бронювання місць в готелі чи наявності іншого місця проживання на час перебування дитини в іншій країні, відсутні докази бронювання розвиваючих чи ігрових закладів. Судом апеляційної інстанції взято до уваги лише слова матері, які не підтверджені жодними доказами.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 607/7978/19 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Зупинено виконання постанови Тернопільського апеляційного суду
від 08 серпня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У грудні 2019 року матеріали цивільної справи № 607/7978/19 надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
14 жовтня 2005 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дочка
ОСОБА_3 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Теребовлянської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 .
У довідці ОСББ "Явір-1" від 22 березня 2019 року № 28 зазначено, що
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею зареєстрована дочка ОСОБА_3 .
Сторони підтвердили в судовому засіданні, що донька ОСОБА_4 постійно проживає разом з матір`ю.
ОСОБА_1 має дозвіл на проживання по АДРЕСА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.