Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 187/1177/15-ц
провадження № 61-20848св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, територіальна громада смт Петриківка в особі Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області,
третя особа - Петриківська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року у складі судді Караула О. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, територіальної громади смт Петриківка в особі Петриківської селищної ради, третя особа - Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним заповіту, застосування наслідків його недійсності, визнання права власності на самочинне будівництво, в тому числі в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину він прийняв, подавши до Петриківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
У вересні 2003 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу набув у власність домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно з купівлею цього домоволодіння ОСОБА_3 за договором дарування набув у власність земельну ділянку з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку за цією ж адресою.
У період з вересня 2003 року до своєї смерті в березні 2012 року ОСОБА_3 здійснив перебудову в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .
Зміни в зазначеному домоволодінні відображені при проведенні поточної технічної інвентаризації домоволодіння від 06 жовтня 2016 року.
Реконструкції та прибудови до 06 жовтня 2016 року не були відображені інженером-проектувальником на технічних паспортах.
20 травня 2005 року ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 склав заповіт подружжя на належний їм житловий будинок з господарчими будівлями та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках, на ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Зі слів нотаріуса, який посвідчував заповіт подружжя, при посвідченні вказаного заповіту склад спадщини не перевірявся.
ОСОБА_5 помер у 2010 році, тобто до відкриття спадщини за заповітом подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_4 .
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року вказаний заповіт подружжя від 20 травня 2005 року був визнаний недійсним в частині розпорядження земельною ділянкою, оскільки подружжя має право скласти спільний заповіт тільки щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Вважає, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, не увійшов житловий будинок з господарчими будівлями, оскільки він не був узаконений відповідно до чинного законодавства і, таким чином, ні батько позивача, ні його друга дружина ОСОБА_4 не набули права власності на будинок і не мали права розпоряджатися ним.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, відповідно до заяви від 18 травня 2017 року, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним заповіт подружжя від 20 травня 2005 року в частині розпорядження житловим будинком та застосувати наслідки його недійсності; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на самочинно збудоване домоволодіння зі спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно з технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації від 06 жовтня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання недійсним заповіту подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 20 травня 2005 року в частині розпорядження житловим будинком. З огляду на викладене підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку спадкування за законом та стягнення з відповідача судових витрат також відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оспорюваний заповіт подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 20 травня 2005 року в частині розпорядження житловим будинком з господарчими будівлями на АДРЕСА_1 складений у відповідності до законодавства України та підстави для визнання його недійсним відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про здійснення огляду речових доказів за місцем знаходження спірного домоволодіння та про проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Відмова позивачу у задоволенні вищевказаних клопотань унеможливила встановлення у справі тієї обставини, що на території земельної ділянки побудовано інший житловий будинок, який не був введений у експлуатацію.
Крім того, позивач не був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань 18 травня 2017 року та 08 червня 2017 року, оскільки ОСОБА_1 не були вручені судові повістки відповідно до вимог статей 74, 76 ЦПК України 2004 року.
Апеляційний суд не перевірив у повній мірі доводи апеляційної скарги, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2018 року, Петриківська державна нотаріальна контора заперечувала проти доводів ОСОБА_1, вважала їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відмову у позові.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та територіальна громада смт Петриківка в особі Петриківської селищної ради до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року і витребувано із Петриківського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 187/1177/15-ц.
У червні 2018 року цивільна справа № 187/1177/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, територіальної громади смт Петриківка, в особі Петриківської селищної ради, третя особа - Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним заповіту, застосування наслідків його недійсності, визнання права власності на самочинне будівництво, в тому числі в порядку спадкування за законом призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до заповіту від 20 травня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 1029, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали заповіт подружжя, згідно з яким належний їм житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, а також все майно в будинку заповіли в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 201).
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року, що набрало законної сили, у справі № 431/1688/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Шульдіна Т. В., Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання факту укладення заповіту особою, яка не мала на це право, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнано недійсним заповіт подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, складений та посвідчений 17 серпня 2011 року (зареєстрований в реєстрі за № 3578) в частині розпорядження житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що складається з житлового будинку літ. "А-1", загальною площею 42,8 кв. м, житловою площею - 18,7 кв. м, літньої кухні літ. "Б-1", сараю літ. "В-1", вбиральні
літ. "Г-1" та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за № 1029), в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено (т. 1, а. с. 30-33).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 15 серпня 2015 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку та господарчих будівель, що складається з житлового будинку літ. "А-1", загальною площею 42,8 кв. м, житловою площею - 18,7 кв. м, літньої кухні літ. "Б-1", сараю літ. "В-1", вбиральні літ. "Г-1" та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10-11).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 15 серпня 2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1496 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10-11).
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.