Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 305/1106/18
провадження № 61-10914св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Жуківським Миколою Миколайовичем, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 21 вересня 2012 року, станом на 30 квітня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 48 723 грн 01 коп., з яких: 1 998 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом; 40 167 грн 89 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 760 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 296 грн 33 коп. - штраф (процентна складова), яку банк і просив стягнути з ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду закарпатської області від 11 жовтня 2018 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 21 вересня 2012 року у розмірі 48 723 грн 01 коп., яка складається з наступного: 1 998 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом; 40 167 грн 89 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 760 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 296 грн 33 коп. - штраф (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 у розмірі, заявленому банком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рахівського районного суду закарпатської області від 11 жовтня2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 21 вересня 2012 року в розмірі 46 163 грн 01 коп., з яких: 1 998 грн 79 коп. - заборгованості по тілу кредиту; 40 167 грн 89 коп. - заборгованості по відсоткам; 1 200 грн пені; 500 грн - штраф (фіксована складова); 2 296 грн 33 коп. - штраф (процентна складова). У задоволенні іншої частини позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, проте враховуючи наявність заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню лише в межах річного строку, який передував зверненню до суду, у розмірі 1200 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - адвокатом Жуківським М. М., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що 21 вересня 2012 року між ним та банком укладено кредитний договір шляхом приєднання, та надано кредит у розмірі 300 грн, проте 18 листопада 2014 року йому видана інша картка та збільшено кредитний ліміт до 2000 грн. Даний правочин здійснено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, але це підписання не може вважатися укладенням договору в розумінні статті 626 ЦК України. Вказаний документ не містить жодних даних про умови кредитування, розмір кредитного ліміту, розміри та порядок нарахування відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій і інших важливих для даного правочину характеристик. Цим підтверджується, що ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви не знав про умови кредитування, оскільки до моменту підписання анкети-заяви не був ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку. Також вказував, що він не був повідомлений про збільшення процентної ставки.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що свою згоду з Умовами та Правилами ОСОБА_1 висловив у своїй заяві, яку власноруч підписав. Кредитна картка ОСОБА_1 перевипускалась у 2014 році і остаточний термін її дії встановлено 09/18. Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором здійснено відповідачем у вересні 2015 року, а позов пред`явлено банком у червні 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - Жуківський М. М. подав до суду клопотання про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, посилаючись на те, що Рахівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження з виконання вказаної постанови суду. Враховуючи, що судове рішення, на підставі якого проводиться стягнення, на даний час оскаржується і остаточний результат невідомий, заявник вважає, що буде доцільним зупинити виконання цієї постанови і припинити примусове стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу №305/1106/18 з Рахівського районного суду Закарпатської області.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 вересня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, та Тарифів банку, на виконання якого позивач відкрив відповідачу рахунок із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами АТ КБ "ПриватБанк", а також надав згоду про те, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", які відповідачем не підписано.
Згідно наданого позивачем розрахунку, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань станом на 30 квітня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 48 723 грн 01 коп., з яких: 1 998 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом; 40 167 грн 89 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 760 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 296 грн 33 коп. - штраф (процентна складова).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.