Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 552/935/19-ц
провадження № 61-15690св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,, Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави у складі судді Турченко Т. В. від 22 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Кривчун Т. О., Абрамова П. С., Бондаревської С. М., від 17 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позовні вимоги мотивувала тим, що з червня 2008 року вони з відповідачем проживали разом однією сім`єю, як чоловік і жінка, мали спільний бюджет та вели спільне господарство, по відношенню один до одного мали обов`язки як чоловік і дружина. 21 червня 2011 року між ними офіційно зареєстровано шлюб, в якому народився син ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не визнає факт проживання з нею однією сім`єю з червня 2008 року, вигнав їх із сином з квартири АДРЕСА_1, яка придбана ними за спільні кошти, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її зі ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з червня 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 2011 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у період з червня 2008 року до 21 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, що унеможливлює встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а факт спільного проживання сторін у період з 21 жовтня 2010 року до
21 червня 2011 року не підтверджений належними і допустимими доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані сторонами докази, ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені аргументи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували доводи позивача, взагалі не дослідили надані нею докази на підтвердження спільного проживання із відповідачем однією сім`єю; безпідставно застосували до спірних правовідносин положення КпШС УРСР, не застосувавши вимоги статті 114 СК України, унаслідок чого дійшли передчасного й упередженого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. Крім того, судами не мотивовано належним чином висновок щодо розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь відповідача.
Узагальнені аргументи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий в його інтересах адвокатом Репалом Д. О., на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що суди дійшли правильного висновку про відмову в позові ОСОБА_1, оскільки до реєстрації шлюбу вони з останньою не проживали однією сім`єю та не вели спільного господарства, а відтак - підстави для задоволення позову відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 30 липня 1994 року перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 .
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Свідоцтво про розірвання шлюбу отримано 21 жовтня 2010 року.
21 червня 2011 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_1, в якому у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3, до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.