Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 170/592/15-ц
провадження № 61-21415св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Шацька селищна рада Волинської області, Шацька державна нотаріальна контора,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області в складі судді Сушик Н. В. від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області в складі суддів: Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., Осіпука В. В., від 15 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Шацька селищна рада Волинської області, Шацька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належав житловий будинок, побудований ними за час перебування в шлюбі у 1925 році у АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась донька ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої входила 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй як частка у спільному майні подружжя. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після її смерті були чоловік ОСОБА_4 та донька ОСОБА_6, яка в подальшому після одруження змінила прізвище на ОСОБА_6, які прийняли спадщину шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на момент смерті. Оскільки частки у спадщині у кожного спадкоємця є рівними, то кожен з них успадкував по 1/4 частці житлового будинку, який є предметом спору. Так як ОСОБА_4 належала 1/2 частка в будинку, як частка у спільному майні подружжя, а 1/4 він успадкував після смерті ОСОБА_5, то в цілому його частка становила 3/4 частин будинку.
Після смерті дружини ОСОБА_4 одружився вдруге на ОСОБА_9 . Від даного шлюбу у них народилось п`ятеро дітей: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ОСОБА_14 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на 3/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були донька від першого шлюбу - ОСОБА_6, друга дружина - ОСОБА_9, та донькавід другого шлюбу - ОСОБА_3 .
Указані спадкоємці прийняли спадщину шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на момент його смерті. В силу того, що частки у спадщині кожного спадкоємця є рівними, то кожен з них успадкував по 1/3 частці спадкового майна - 3/4 частки житлового будинку, який є предметом спору. Тому спадкоємцям належало: ОСОБА_9 - 1/4 частка, ОСОБА_3 - 1/4 частка, ОСОБА_15 в силу того, що 1/4 частки їй вже належала, а 1/4 частки успадкувала після смерті ОСОБА_4, - 1/2 частка житлового будинку, який є предметом спору.
ОСОБА_6 постійно проживала в батьківському будинку. В шлюбі з ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_17 - матір позивача. ОСОБА_16 виїхав з смт. Шацьк та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6 .
Після смерті останньої спадщину, яка складалась з 1/2 частки житлового будинку який є предметом спору, прийняла ОСОБА_17 (мати позивача), яка фактично вступила в управління майном та проживала з спадкодавцем на момент смерті. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину не було.
23 вересня 1972 року ОСОБА_17 одружилась з ОСОБА_2 та змінила прізвище на ОСОБА_17 і виїхала на проживання в Республіку Молдова. ІНФОРМАЦІЯ_6 народився позивач - ОСОБА_1
В 1993 році ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_17 приїхали проживати в смт. Шацьк, в будинок, що є предметом позову. ОСОБА_2 залишився проживати в Республіці Молдова.
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_17 .
Після її смерті відкрилась спадщина на майно до складу якого входила 1/2 частина житлового будинку в АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_17 є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - батько позивача. Відповідно до статті 1268 ЦПК України ОСОБА_1 прийняв спадщину, яка складається з 1/2 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом спільного проживання з спадкодавцем на момент його смерті. ОСОБА_2 спадщини не прийняв.
Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 18 грудня 2006 року Шацькою нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, зареєстроване в реєстрі за № 2078 та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частки житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 16 травня 2016 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 указував на те, що спірний будинок належав його прадіду ОСОБА_4 та прабабусі ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власністю, а згодом після смерті останньої частину будинку успадкувала донька указаних осіб - ОСОБА_6 (бабуся позивача). Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірний будинок станом на момент завершення його будівництва був спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Крім того, не надано також належних та допустимих доказів дати смерті ОСОБА_5, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості визначити момент відкриття спадщини, спадкове майно, яке належало померлій та спадкоємців останньої, які прийняли спадщину. Згідно наданих сторонами доказів спірний будинок належав ОСОБА_4 на праві особистої власності. Станом на момент смерті останнього разом з ним проживали ОСОБА_9 (друга дружина) та ОСОБА_3 (донька від другого шлюбу). Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, що свідчить про те, що особи, які не проживали з указаним спадкодавцем не зверталися до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що донька померлого від першого шлюбу та бабуся позивача - ОСОБА_6, проживала разом з останнім на момент його смерті та вважається такою, що прийняла спадщину. У зв`язку із зазначеним позивачем не доведено, що йому належить право на спадкування частини спірного будинку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_20, відхилено. Рішення Шацького районного суду Волинської області від 16 травня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Позивачем надано суду копію будинкової книги, з якої вбачається, що його бабуся - ОСОБА_6, була зареєстрована у спірному будинку у 1959 році та знята з реєстрації,ймовірно, у 1987 році. Тобто на момент смерті ОСОБА_4 остання проживала зі спадкодавцем та прийняла спадщину. Довідку Шацької селищної ради № 2302 від 06 липня 2006 року скаржник вважає неналежним доказом, оскільки її видали відповідачці ОСОБА_3 . Судове рішення не містить мотивів щодо відмови у позові в частині визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину, виданого ОСОБА_3 .
Доводи інших учасників справи
У червні 2017 року Шацька селищна рада Волинської області подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_22 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 – бабусі позивача.
Донькою ОСОБА_6 є ОСОБА_17 – мати позивача.
ОСОБА_1 (позивач) є сином ОСОБА_17 .
16 лютого 2016 року ОСОБА_1 звертався до Шацької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_17, зокрема 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Державний нотаріус письмово повідомив останнього, що його заява не відповідає вимогам пункту 1 статті1270, статті 1279 ЦК України.
Обґрунтовуючи своє право на спадщину на частину спірного будинку, ОСОБА_1 указував на те, що спірний будинок належав його прадіду ОСОБА_4 та прабабусі ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власністі, а згодом після смерті останньої частину будинку успадкувала донька указаних осіб - ОСОБА_6 (бабуся позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, після якої частину будинку успадкувала мати позивача - ОСОБА_17, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 і після смерті якої позивач бажав оформити спадщину на частину спірного будинку.
Судами встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 побудовано в 1925 році.
Спірний житлового будинку належав на праві особистої власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 19 січня 1959 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.
Установлено, що ОСОБА_4 на день смерті проживав і був постійно зареєстрований за адресою спірного будинку.
На момент смерті останнього з ним проживали дружина ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_3, які фактично прийняли спадщину.
ОСОБА_6 (бабуся позивача) не проживала разом ОСОБА_4 на момент його смерті, не приймала спадщину після ОСОБА_4 у передбаченому законом порядку, а була зареєстрована за даною адресою з 17 березня 1988 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.