Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 240/896/15-ц
провадження № 61-13565св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 28 січня 2016 року, ухвалене у складі судді Кулікова В. В., та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Постолової В. Г., Санікової О. С., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"
(далі - ТОВ "Агрофірма "Агротіс") про розірвання договору оренди землі.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,808 га кадастровий номер 1420387000:01:000:0261. Земельна ділянка передана у користування відповідачу згідно договору оренди землі, укладеного з попереднім її власником ОСОБА_3
24 вересня 2008 року (дата реєстрації договору14 березня 2012 року).
На початку 2015 року їй стало відомо, що відповідач не здійснює господарську діяльність на території Веселогірської сільської ради Олександрівського району Донецької області та не використовує орендовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а спірна земельна ділянка без відповідних на те правових підстав використовується ТОВ "Олександрівка-Агро" відповідно до договору про виконання комплексу сільськогосподарських робіт, який було укладено з ТОВ "Агрофірма "Агротіс".
На думку позивача, дії відповідача щодо припинення використання орендованої ділянки та фактична передача її іншій юридичній особі є грубим порушенням умов договору оренди землі.
За таких обставин просила розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 4,808 га (кадастровий номер 1420387000:01:000:0261), укладений
24 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Агрофірма "Агротіс", повернути їй земельну ділянку та привести земельну ділянки у первісний, придатний для використання за цільовим призначенням стан і відшкодувати судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 28 січня 2016 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Агрофірма "Агротіс" використовує надану в оренду земельну ділянку кадастровий номер (1420387000:01:000:0261) за цільовим
призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та у відповідності з умовами договору оренди землі, зареєстрованого відділом Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області 14 березня 2012 року. Факту передачі ТОВ "Агрофірма "Агротіс" земельної ділянки (кадастровий номер 1420387000:01:000:0261) у користування іншій особі (суборенду) не встановлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 28 січня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підтвердження підстав для розірвання договору оренди землі, позивачем не надано належних доказів, а відповідач надав докази на підтвердження належного виконання умов договору оренди землі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 05 квітня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 28 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 240/896/15-ц з Олександрівського районного суду Донецької області.
Ухвалою суду касаційної інстанції від 23 травня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
11 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 240/896/15-ц передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року зупинено провадження у справі № 240/896/15-ц до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 133/158/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року поновлено провадження у справі № 240/896/15-ц.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що відповідач припинив використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та передав орендовану земельну ділянку для використання іншій юридичній особі без згоди на те власника земельної ділянки. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідач не платить позивачу орендну плату за договором, чим порушує умови договору.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 вересня 2008 року між ТОВ "Агрофірма "Агротіс" та ОСОБА_3 строком на 12 років укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 4,81 га, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ №362922.
14 березня 2012 року вказаний договір оренди землі зареєстровано у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області за
№ 42038704000.
Також суди встановили, що після смерті ОСОБА_3 вказану земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 .
Цільовим призначенням наданої в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1420387000:01:000:0261 є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.
Судами встановлено, що відповідач використовує надану в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 1420387000:01:000:0261) за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв`язку з відсутністю відповідної сільськогосподарської техніки в Олександрівському районі Донецької області між ним та
ТОВ "Олександрівка-Агро" 02 березня 2012 року, 28 серпня 2012 року були укладені договори № 6655а, № 6965а про надання послуг сільськогосподарського характеру (вирощування ранніх зернових та озимих культур, збір врожаю зернових культур, кукурудзи та соняшника комбайном ДОН-1500).
Крім того, суди встановили, що 15 березня 2013 року, 02 вересня 2013 року та 10 липня 2014 року між відповідачем та ТОВ "Олександрівка-Агро" укладені договори на виконання комплексу сільськогосподарських робіт , зокрема робіт з внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, тощо.
Зі змісту вказаних договорів суди встановили, що ТОВ "Олександрівка-Агро" зобов`язувалося виконати комплекс робіт, направлених на вирощування та збір врожаю на земельних ділянках, які знаходилися в користуванні у ТОВ "Агрофірма "Агротіс", при цьому, отриманий врожай в результаті виконання комплексу робіт був власністю ТОВ "Агрофірма "Агротіс" та передавався останньому.
Також суди встановили, що у ТОВ "Агрофірма "Агротіс" фактично відсутня заборгованість з орендної плати перед ОСОБА_1, оскільки вона нарахована і позивач може її отримати за умови підтвердження того, що вона є спадкоємцем вказаної земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Кодексу, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відносини, пов`язані з орендою землі врегульовані зокрема Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України