Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 161/8412/18
провадження № 61-8965 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2018 року у складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду
від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М.,
Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29 січня 2007 року
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали заповіт подружжя щодо належної їм
на праві спільної сумісної власності частини квартири
АДРЕСА_1 , яку заповіли
їй, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т. О., зареєстрований в реєстрі
за № 340.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а 21 вересня 2010 року
ОСОБА_4 склав власний заповіт щодо належної йому частки квартири
АДРЕСА_1 , яку заповів своїй дочці - ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троц Ю. Б., зареєстрований в реєстрі за № 2005.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. 23 квітня 2015 року
ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Вовчук М. В. із заявою
про прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_4
29 квітня 2015 року вона звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т. О. із заявою про прийняття спадщини за заповітом подружжя ОСОБА_4
та ОСОБА_5
Вказувала, що державним нотаріусом Другої Луцької державної нотаріальної контори Горбатюком В. І. 25 листопада 2014 року на підставі заяв спадкоємців заведена спадкова справа за № 56814540. Постановою державного нотаріуса Другої Луцької державної нотаріальної контори
Горбатюка В. І. від 19 травня 2015 року відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за оспорюваним заповітом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, її майнові права та обов`язки,
у тому числі щодо спадкового майна, успадкувала дочка - ОСОБА_2, шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері.
Позивач вважала, що заповіт від 21 вересня 2010 року, складений
ОСОБА_4 після смерті дружини, суперечить вимогам частини третьої статті 1243 ЦК України, так як за життя ОСОБА_5 жоден з подружжя не відмовився від спільного заповіту, а тому підлягає визнанню недійсним.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 13 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем
не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний заповіт складений та посвідчений з порушенням вимог чинного законодавства.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог частини третьої статті 1243 ЦК України за життя дружини та чоловіка, кожен з них має право відмовитись від спільного заповіту, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Крім того, ОСОБА_1 було відомо про існування оспорюваного заповіту з 2010 року, а з позовною заявою до суду вона звернулась
11 травня 2018 року, тобто з пропуском позовної давності, що є окремою підставою для відмови у позові.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 13 грудня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задовлено.
Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 21 вересня 2010 року на ім`я ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, зареєстрований
в реєстрі за № 2005.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наявні у справі докази безпосередньо свідчать про те, що оспорюваний заповіт складений з порушенням положень частини третьої статті 1243 ЦК України, так як за життя ОСОБА_5 жоден з подружжя не відмовився від спільного заповіту, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що міськрайонний суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 у позові з підстав пропуску строку звернення до суду, а доводи ОСОБА_2 про нікчемність заповіту подружжя є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року скасувати, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2018 року змінити шляхом доповнення його мотивувальної частини висновком про нікчемність заповіту подружжя та застосування наслідків його нікчемності.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 161/8412/18 із Луцького міськрайонного суду Волинської області, зупинено дію постанови Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок щодо необґрунтованості доводів ОСОБА_2 про нікчемність заповіту подружжя, оскільки до складу спадкового майна
за заповітом подружжя включається лише майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності (частина перша статті 1243 ЦК України),
а у спільний заповіт включена квартира, яка була приватизована і вона не є майном подружжя.
Вказує, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, однак не зазначив у мотивувальній частині судового рішення підстави нікчемності заповіту подружжя.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено вимоги статей 215, 216, 1243, 1257 ЦК України, що призвело до скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції, а також не застосована позовна давність
у спорі, про що було зроблено заяву відповідачем.
Доводи особи, які подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що оскаржуване судове рішення
є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.