Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 521/20768/13-ц
провадження № 61-21903св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
треті особи: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія Вячеславівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О.М., Кравця Ю. І., Фальчука В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору, скасування запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження предмета іпотеки та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження переданої в іпотеку квартири.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з жовтня 2005 року по 04 жовтня 2012 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Маліновського районного суду міста Одеси від 21 січня 2015 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015 року. Під час спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1, у них народилась дочка - ОСОБА_2 04 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
20 травня 2008 року ОСОБА_3 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вищевказаним судовим рішенням 21 січня 2015 року за позивачем визнано право власності на Ѕ частину вказаної квартири.
20 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір був укладений з порушенням чинного законодавства, а саме без згоди другого з подружжя, і суперечить інтересам малолітньої ОСОБА_2 .
Посилаючись на наведені обставини, просила визнати недійсним іпотечний договір від 20 травня 2008 року, скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження спірної квартири та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження цього жилого приміщення
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 19 квітня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 20 травня 2008 року, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3, застосувавши наслідки недійсності іпотечного договору: скасовано запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження жилого приміщення та скасовано запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження жилого приміщення- квартири АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив із того, що право малолітніх дітей на житло є одним з основоположних прав дитини, гарантованих державою, і є переважним правом у порівнянні із правом власника на вільне розпорядження своїм житлом усупереч інтересам дитини. Відповідачами не було отримано згоду органу опіки і піклування на укладення іпотечного договору. Також не було отримано згоду ОСОБА_1 на укладення вказаного договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 65 Сімейного кодексу України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2016 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 квітня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми статті 12 Закону України "про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 177 Сімейного кодексу України. Власник майна, який одночасно є законним представником дитини, укладаючи правочини, як впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має очікувати від нього таких дій. ОСОБА_3 на час укладення кредитного договору та договору іпотеки приховав факт проживання у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1, надавши неправдиву інформацію у письмовій заяві, посвідченій нотаріально.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
На виконання вимог підпункту 4 першого пункту розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що оспорений договір іпотеки не впливає на права дитини, а тому відсутність згоди органу опіки та піклування в даному випадку не є підставою для визнання його недійсним, який грунтується на припущеннях і не узгоджується з відповідними нормами матеріального права, та скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції. Також суду не надав відпвоідної оцінки тому, що позивач як співвласник квартири не надавала своєї згоди на її передачу в іпотеку.
Касаційна скарга не містить доводів щодо порушень прав ОСОБА_1 в частині передачі в іпотеку спірної квартири без її згоди, а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України в цій частині рішення суду апеляційної інстанції не переглядається.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Позиція Верховного Суду
Касаційну скаргу належить залишити без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що 20 травня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останньому надано кредит на суму 126 000,00 доларів США для придбання квартири.
У пункті 1.4. кредитного договору сторони домовилися про те, що умовою видачі кредиту для придбання квартири є обов`язкова передача її в іпотеку для забезпечення зобов`язання повернення позичальником кредитних коштів.
У день видачі кредиту 20 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. № 875, ОСОБА_3 придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_3
20 травня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов`язання передбаченого кредитним договором від 20 травня 2008 року передав банку в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру загальною площею 67,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В пункті 1.14 цього договору зазначено, що іпотекодавець: гарантує, що на Предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (пункт 1.6); свідчить, що майно придбав неодружений, на особисті кошти, про що свідчить його заява, яка зберігається у справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., зміст якої доведено до відома другої сторони (пункт 1.14).