Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 465/2459/16-ц
провадження № 61-16487св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року у складі судді Гулієвої М. І. та постанову апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у складі суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальний заклад Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (далі - КЗ "ЛОКПЛ"), в якому з врахуванням уточнених та збільшених позовних вимог просила скасувати накази № 54 від 01лютого 2016 року про оголошення простою, № 197 від 07 квітня 2016 року про звільнення, № 59 від 02 лютого 2016 року про оптимізацію ліжкового фонду, структури КЗ ЛОКПЛ та скорочення штатної чисельності працівників, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час незаконно оголошеного простою в сумі 44 851 грн 46 коп.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 04 травня 1995 року вона працювала молодшою медсестрою психіатричного туберкульозного відділення № 17 КЗ "ЛОКПЛ". Наказом № 197 від 07квітня 2016 року її звільнено з роботи за пунктом 1 частини першої статті40 КЗпП України у звʼязку із зміною в організації виробництва і праці. Вказаний наказ є незаконним, оскільки для можливості застосування цієї норми при її звільненні відповідачем винесено ряд незаконних та сфальшованих наказів, які призвели до штучного скорочення штату. Зокрема, 01 лютого 2016 року видано наказ № 54 "Про оголошення простою в 17-му психіатричному туберкульозному відділенні", однак її за 2 місяці не було попереджено про зміну істотних умов праці та не переведено в інше відділення. 02.02.2016 року відповідачем прийнято наказ № 59, згідно якого з 08.04.2016 року психіатричне туберкульозне відділення № 17 ліквідовується з 08 квітня 2016 року. Підставою ліквідації вказано рішення медичної ради від 28 грудня 2015 року. Даним наказом скорочено 50 ліжок психіатричного туберкульозного відділення №17, скорочено чисельність працівників відділення на 22 одиниці. Зазначала, що при звільненні не враховано її переважне право на залишення на роботі, не отримано згоди профспілкової організації, не запропоновано іншу роботу з врахуванням її кваліфікації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано наказ № 197 від 07 квітня 2016 року, виданий виконуючим обов`язки головного лікаря комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні в частині звільнення із займаної посади молодшої медсестри палатної 17 відділення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медсестри палатної 17 відділення комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні. Стягнено із комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43 935 грн 18 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що простій у 17 відділенні виник з об`єктивних підстав у зв`язку з відсутністю пацієнтів, що стверджено доказами та не заперечено позивачем, на момент оголошення простою у відділенні не було жодного хворого. Враховуючи зазначене, підстав для скасування наказу про оголошення простою у 17 відділенні та стягнення різниці зарплати за час простою судом не вбачається. Згідно листа Департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 10 лютого 2016 року № 01-12-11/316/01 Департамент охорони здоров`я гарантує пріоритетне працевлаштування у новоствореному відділенні КЗ ЛОКПЛ на відповідних посадах з 08 квітня 2016 року працівникам лікарні, в тому числі і позивачці. Розпоряженням в. о. головного лікаря КЗ ЛОКПЛ від 25 березня 2016 року № 176 створено комісію з розгляду переважного права працівників 17 відділення, що можуть бути звільнені, із працевлаштування. Однак, суду не надано жодного рішення, прийнятого даною комісією, крім декларативного висновку про надання права працевлаштування працівникам 17 відділення на наявні вакантні посади сестер медичних стаціонару та молодших медсестер палатних, а при відкритті новоствореного відділення даним працівникам надати пріоритетне право на працевлаштування у відділенні. Позивачка відповідно до статті 49-2 КЗпП України була повідомлена про наступне вивільнення, проте відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про персональне надання позивачці всіх вакантних посад, що були наявними в КЗ ЛОКПЛ за період з 02 лютого 2016 року по день звільнення, а також доказів про її відмову від таких. Таким чином, судом встановлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, однак відповідач не виконав належним чином вимоги частини другої статті 40,частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Відтак, наказ № 197 від 07 квітня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади підлягає скасуванню та у зв`язку з вказаним позивачку слід поновити на роботі. Разом з тим, безпідставним є посилання позивачки на звільнення без отримання згоди профспілкової організації, оскільки вона не є членом профспілкової організації КЗ ЛОКПЛ. Трудовим законодавством не передбачено права суду перевіряти доцільність скорочення чисельності і штату працівників, оскільки таке належить тільки власнику або уповноваженому ним органу, який має право на свій розсуд вносити зміни у штатний розпис. За наведених обставин суд приходить до висновку, що наказ від 02 лютого 2016 року №59 "Про оптимізацію ліжкового фонду, структури КЗ ЛОКПЛ та скорочення штатної чисельності працівників" прийнятий в межах повноважень та відповідно до положень Статуту, а тому вимога про його скасування задоволенню не підлягає. На день розгляду справи позивачка перебувала у вимушеному прогулі 291 день, а тому на її користь слід стягнути 43 935 грн 18 коп.(150,98х291) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено вказану суму із 43 935 грн 18 коп. до 41 821 грн 46 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у справах про поновлення на роботі обов`язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця, а відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не подано до суду належних та допустимих доказів надання персональних пропозицій позивачці про усі наявні протягом терміну попередження про наступне вивільнення вакантні посади, а також доказів, що вона відмовилась від цих пропозицій, томусуд обґрунтовано поновив позивачку на роботі, як таку, що звільнена з порушенням встановленої КЗпП України процедури. Однак, суд не може погодитися з висновком районного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з КЗ ЛОКПЛ середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час незаконно оголошеного простою в сумі 43 935 грн 18 коп. За час незаконно оголошеного простою районний суд визначив середньоденний заробіток позивачки у розмірі 150 грн 98 коп., виходячи з довідки про доходи від 17 жовтня 2016 року. Разом з тим, у вказаній довідці заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2015 року визначено з урахуванням індексації заробітної плати з квітня по серпень 2015 року у розмірі 1 128 грн 24 коп. та одноразової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб у розмірі 300 грн.Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08 лютого 1995 року виплати за попередні періоди, зокрема індексація, включається в розрахунок того періоду, за який вони нараховані, а матеріальна допомога не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.Враховуючи те, що на день розгляду справи позивачка перебувала у вимушеному прогулі 277 днів, наїї користь слід стягнути 41 821грн 46 коп. (150,98х277) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі комунальний заклад Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачу пропонувалися вакантні посади 02, 06 та 24 лютого, 04 та 07 квітня 2016 року, проте від переходу на ці посади позивач відмовилася.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної