ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 404/2145/15
провадження № 61-6806 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в складі колегії суддів Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 і з уточненням позовних вимог просив у рахунок погашення 269 440,86 грн заборгованості за договором позики від 22 вересня 2012 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), шляхом її продажу ОСОБА_1 за ціною продажу не нижче, ніж 269 440 грн, із укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ОСОБА_1 усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що 22 серпня 2012 року між ним і відповідачем укладений договір позики та на забезпечення виконання зобов`язань за цим договором цього ж дня укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира.
ОСОБА_2 не виконував належним чином зобов`язання за договором позики, в зв`язку з чим станом на 19 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 269 440,86 грн, яку в добровільному порядку відповідач не сплачує, а тому ОСОБА_1 просив вирішити спір у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за договором позики від 22 серпня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу ОСОБА_1 за ціною продажу не нижче, ніж 269 440 грн, із укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ОСОБА_1 усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 у порушення умов договору позики свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення суми позики, сплати нарахованих процентів та стягнення боргу в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року змінено та зазначено в резолютивній частині, що спосіб реалізації предмета іпотеки здійснюється шляхом його продажу від імені ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишенобез змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, проте неправильно застосував норми матеріального права в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 березня 2019 року ОСОБА_2 із пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказане судове рішення та просив поновити пропущений строк.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Указує, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстрована та проживає малолітня дитина, а договір іпотеки укладений без згоди органу опіки та піклування, в зв`язку з чим він є нікчемним.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу 240 000 грн на потреби сім`ї, а позивач зобов`язався повернути кошти в строк до 22 лютого 2013 року, зі сплатою 24 % річних.
Згідно з договором від 20 лютого 2013 року про внесення змін до договору позики сторони змінили строк дії договору позики, продовживши його до 22 лютого 2015 року.
Цього ж дня на виконання боргових зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Обидва договори нотаріально посвідчені та зареєстровані в установленому законом порядку.
У пункті 2.1 договору іпотеки ОСОБА_2 як іпотекодавець стверджував, що зміст законодавства щодо прав дітей (осіб до 18 років), членів сім`ї власника на проживання та те, що для вчинення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право на користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування (ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей"), а також правові наслідки вчинення правочину без надання такої згоди, нотаріусом роз`яснено та зрозуміло; членів сім`ї, які б мали право на користування Майном (особистий сервітут, встановлений статтею 405 ЦК України), в належному Іпотекодавцю об`єкті, немає; правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей (частина шоста статті 203 ЦК України) не порушує їх право користування об`єктом. Відсутність дітей, які б мали право користування відчужуваним майном, підтверджується довідкою № 1641, виданою Комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством № 3 м. Кіровограда 22 серпня 2012 року.
Іпотечний договір від 22 серпня 2012 року в установленому законом порядку недійсним не визнавався.
Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором позики.
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним договором, унаслідок чого станом на 19 березня 2015 року заборгованість складає 269 440,86 грн.
11 листопада 2016 року ОСОБА_1 через приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Малогон В. О. надіслав ОСОБА_2 вимогу про повернення коштів за договором позики.
У квартирі, яка є премедтом іпотеки, зареєстрований і проживає малолітній син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.