Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 547/876/15-ц
провадження № 61-34944св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ТОВ "ТР-ТРАНС",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 січня 2015 року ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 транспортував насіння кукурудзи з Лохвицького району Полтавської області до м. Одеси належним позивачу автомобілем МАН 18.463 з напівпричепом самоскидом БОДЕКС та на автодорозі т-1716 на території Семенівського району Полтавської області скоїв ДТП, у результаті якої автомобіль та автопричіп-самоскид отримали значні механічні ушкодження.
ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 :
майнову шкоду на відновлювальний ремонт автомобіля та автопричіпа-самоскида у розмірі 711 776 грн;
вартість пошкодженого вантажу-зерна кукурудзи у розмірі 33 456,74 грн;
вартість втраченого в результаті перекидання автомобіля дизельного пального у розмірі 12 862,20 грн, а всього 758 094,94 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року у складі судді Халявки В. І., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року у складі колегії суддів: Буленка О. О., Дорош А. І., Триголова В. М., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди 711 776,22 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_2 є винуватцем ДТП, а ОСОБА_1 як орендар автомобіля та власник причепа має право на пред`явлення позову. При вирішенні питання про право позивача подавати позов про стягнення коштів на відновлювальний ремонт автомобіля, суди вважали, що ОСОБА_1 володів автомобілем МАН на конкретній правовій підставі, а саме - на підставі договору оренди автомобіля, і що цим договором саме на нього покладено обов`язок підтримувати автомобіль у належному технічному стані та здійснювати його ремонт, усувати наслідки аварій.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Ткачука О. С., Висоцької В. С., Іваненко Ю. Г., Умнової О. В., Фаловської І. М., касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що при стягненні із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитків за пошкоджений автомобіль суди вказали, що на момент ДТП, пошкоджений автомобіль перебував в оренді у ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21 жовтня 2012 року, укладеним з ТОВ "ТР-ТРАНС" у простій письмовій формі, однак суди не звернули уваги на вимоги частини другої статті 799 ЦК України, згідно якої договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Крім того згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04 березня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля МАН 18.463, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 333 177,22 грн, вартість майнового збитку завданого власнику автомобіля складає 292 630 грн, а ринкова вартість - 158 867,35 грн. Разом із тим суди не перевірили економічної обґрунтованості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, не обговорили питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року у складі судді Любицького В. О., відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_2 у виникненні ДТП, внаслідок якої була заподіяна шкода ОСОБА_1, як власнику і користувачу транспортних засобів, якими керував відповідач, не доведена достатніми та допустимими доказами. Висновок ВДАІ з обслуговування Семенівського району УДАІ УМВС України в Полтавській області від 02 лютого 2015 року про вину водія ОСОБА_2 у виникненні дорожньої пригоди, суд відхилив, оскільки цей висновок не підтверджений відповідним судовим рішенням, і за фактом ДТП протокол про адміністративне правопорушення про притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не складався і відповідач до адміністративної відповідальності не притягувався.
Суд першої інстанції зазначив, що між сторонами відсутні будь-які правочини чи договори передбачені актами цивільного законодавства. Сторони у справі фактично перебували в трудових відносинах, які в передбаченому законодавством порядку не оформлені, в зв`язку з чим відсутні підстави майнової відповідальності відповідача по справі перед позивачем за заподіяну майнову шкоду.
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у складі судді Харченка В. Ф., залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у частині відшкодування шкоди, завданої у вигляді вартості втраченого під час ДТП вантажу та пального, на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 377 843,50 грн на відшкодування вартості ремонтних робіт з відновлення причепа БОДЕКС, 3 990 грн - вартість за послуги евакуатора, 2 250 грн - вартість послуг автокрана, 1 150 грн - відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження, 3 836,70 грн - судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, починаючи з 2013 року, залучав ОСОБА_2 до роботи з перевезення вантажів автомобілем "МАН 18.463" без укладання трудового договору чи цивільно-правового договору на виконання конкретної роботи чи об`єму робіт. При цьому ОСОБА_1 передавав ОСОБА_2 технічний талон на вказаний автомобіль, внаслідок чого ОСОБА_2 ним володів на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо), а тому згідно частини другої статті 1187 ЦК України він повинен нести відповідальність.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ДТП сталася із вини ОСОБА_2 , що підтверджується висновком про ДТП та доданою до неї схеми, складеними працівниками Семенівського РВ УМВС в Полтавській області, актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, складеним 29 січня 2015 року комісією у складі: начальника " Глобинського райавтодор" Волозаського В. С., ст. ІВДАІ з. о. Семенівського району ст. лейтенанта міліції Підгорного В. В., ІВДАІ з. о. Семенівського району ст. лейтенанта міліції Рибальченка С. І.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не наділений правом вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у частині автомобіля МАН 18.463, реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки є орендарем цього автомобіля на підставі договору оренди автомобіля № 017/10/2012 від 01 жовтня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "ТР-ТРАНС" у простій письмовій формі, що суперечить вимогам частини другої статті 799 ЦК України, а тому цей договір є нікчемним. У зв`язку із цим необхідно відмовити у стягненні витрат за пошкоджений сідловий тягач - автомобіль "МАН 18.463" 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та витрат, пов`язаних з його евакуацією та відновленням.
Колегія суддів вказала, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення коштів за пошкодження причепа-самоскида "БОДЕКС" 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, належного позивачу на праві власності, та витрат, пов`язаних з його евакуацією та відновленням, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог та залишити рішення суду першої інстанції без змін. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив необґрунтований висновок про те, що саме ОСОБА_2 винуватий у ДТП. Сторони визнали, що: на вулиці була ожеледиця та несприятливі поголи і умови, незадовільна робота дорожніх служб, оскільки дороги не були очищені від ожеледиці та не посипані, те що схема ДТП була підписана відповідачем без заповнених граф, що позивач не був ознайомлений ні з висновками Семенівського РВ за цим фактом ДНП, ні з актом; акту щодо задовільного стану дорогий матеріалах перевірки Семенівського РВ УМВС не було взагалі. Крім того, у матеріалах справи є довідка гідрометцентру від 22 вересня 2015 року про складні погодні умови на 28-29 січня 2015 року на території області, мороз, туман, ожеледь, сніговий покрив. До матеріалів справи долучені фотографії з місця пригоди та відеозаписи, на яких видно, що дорога не чищена та обледеніла. Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Проте апеляційний суд не оцінив та не взяв до уваги ці докази.
Вказує, що працював у ОСОБА_1 без оформлення трудового договору. Саме ОСОБА_1 не бажав оформлення трудових відносин та сам визначав терміни виконання роботи та здійснював оплату за виконану мною роботу. ОСОБА_2 самостійно свою роботу не організовував, виконував розпорядження ОСОБА_1 та був йому підпорядкований. Не оформляв трудові відносини ОСОБА_1 і з іншими водіями, про що ті повідомляли у судових засіданнях.