Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 190/1112/15-ц
провадження № 61-33200св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Петешенкової М. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" (далі - ТОВ "СФГ Гермес") та просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати недійсними договір купівлі-продажу посівів № 8/12/Б від 10 грудня 2014 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Гермес" (далі - СФГ "Гермес") і ТОВ "СФГ Гермес", у частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від продавця до покупця за договором, додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 105, скасувати держреєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "СФГ Гермес", зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 7, 203 га, розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.
06 березня 2006 року між ним та СФГ "Гермес" укладено договір оренди землі, згідно з яким він передав йому у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на п`ять років, який додатковою угодою від 27 травня 2009 року змінений на двадцять п`ять років.
10 грудня 2014 року між СФГ "Гермес" та відповідачем ТОВ "СФГ Гермес" укладено договір купівлі-продажу посівів № 2/12/Б, за умовами якого разом з посівами до відповідача перейшло право користування належною йому земельною ділянкою із збереженням за відповідачем усіх прав та обов`язків орендаря.
Крім того, 17 січня 2015 року між СФГ "Гермес" та ТОВ "СФГ Гермес" без його відома укладена додаткова угода № 7 до вищевказаного договору оренди землі від 06 березня 2006 року, згідно з якою СФГ "Гермес" передало відповідачу право оренди належної йому земельної ділянки.
Посилаючись на те, що він не був повідомлений про намір СФГ "Гермес" передати у користування іншої особи (суборенду) земельну ділянку, а додаткова угода № 7 від 17 січня 2015 року про право оренди ділянки укладена не з ним, як власником земельної ділянки, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 06 березня 2006 року, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 1.4. договору купівлі-продажу посівів № 8/12/Б від 10 грудня 2014 року, укладений між СФГ "Гермес" та ТОВ "СФГ Гермес" в частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від СФГ "Гермес" до ТОВ "СФГ Гермес".
Визнано недійсною укладену між СФГ "Гермес" та ТОВ "СФГ Гермес" додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 105 від 06 березня 2006 року, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 05 червня 2006 року, № 0406138001.
Зобов`язано ТОВ "СФГ Гермес" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7, 203 га (кадастровий номер 1224583000-01-045-0322), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області та належить позивачу на праві власності згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 043865.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що передача відповідачу права оренди земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди від 06 березня 2006 року, відбулася у порушення встановленого законом порядку шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 17 січня 2015 року особами, одна з яких не є стороною за договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди позивача, який є власником цієї земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 рокускасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправильним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року та залишити в силі заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про неналежний спосіб захисту порушеного права є безпідставними, оскільки спеціальними нормами, які регулюють спірні правовідносини є Земельний кодекс України та Закон України "Про оренду землі", тоді як дія статті 411 Цивільного кодексу України є загальною нормою і на ці правовідносини не поширюється.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали з П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 червня 2018 року справу № 190/1112/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Від представника ТОВ "СФГ Гермес" Єрмолаєва Ю. А. надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7, 203 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-045-0322), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.
06 березня 2006 року між позивачем та СФГ "Гермес" у письмовій формі укладено договір оренди землі № 105, згідно з умовами якого позивач передав СФГ "Гермес" в строкове платне користування належну йому вищевказану земельну ділянку строком на 5 років. Вказаний договір пройшов відповідну державну реєстрацію та зареєстрований у Жовтоводському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" за № 040613800.
21 травня 2009 року між позивачем та СФГ "Гермес" укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди землі, у якому, зокрема, строк дії договору визначено терміном двадцять п`ять років.
В подальшому, 10 грудня 2014 року між СФГ "Гермес" та ТОВ "СФГ Гермес" укладено договір купівлі-продажу посівів № 8/12/Б, згідно з яким СФГ "Гермес" (продавець) передало у власність покупцю ТОВ "СФГ Гермес" (покупець) посіви озимої пшениці, які розташовані на вказаній земельній ділянці, а ТОВ "СФГ Гермес" зобов`язався прийняти та оплатити такі посіви.