ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 524/7180/16
провадження № 61-34293 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів Абрамова П. С., Дорош А. І., Гальонкіна С. А.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і просив стягнути з відповідача на його користь 1/2 частину сплачених ним коштів за договорами позик, укладених 11 листопада 2003 року та 14 листопада 2008 року між ним та його матір`ю ОСОБА_4, 05 червня 2001 року і 07 квітня 2009 року між ним та його батьком ОСОБА_3, на загальну суму 451 416 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 12 березня 1999 року, який рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 травня 2011 року розірвано.
Під час шлюбу в інтересах сім`ї з метою придбання об`єктів нерухомого майна він отримав у позику від батьків за окремими договорами грошові кошти на загальну суму 902 832 грн, які ним було повернуто особисто після розірвання шлюбу.
03 червня 2015 року апеляційний суд Полтавської області ухвалив рішення про поділ майна подружжя, при цьому виходив із того, що придбане за кошти, позичені позивачем у батьків, майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Вважаючи, що поділене як спільне сумісне майно було придбане за його особисті кошти, просив стягнути з відповідача половину від суми повернутих ним за договорами позики коштів, оскільки вважає зобов`язання за договорами позики за таких обставин спільним.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 451 416 грн у повернення сплачених ним коштів за договорами позик, укладених 11 листопада 2003 року та 14 листопада 2008 року між ним та його матір`ю ОСОБА_4, 05 червня 2001 року і 07 квітня 2009 року між ним та його батьком ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції виходив із того, що кошти, одержані позивачем за договорами позик, укладених між ним та його батьками, повернуті ним позикодавцям у повному обсязі. Суд встановив, що такі кошти були використані в інтересах сім`ї, оскільки договори позики укладалися під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тому боргові зобов`язання перед позикодавцями несуть як чоловік, так і дружина.
Вважав позовну давність пропущеною позивачем з поважних причин, оскільки позивач вважав майно, придбане за позичені ним кошти, своєю особистою власністю. Суд у справі №1601/9434/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя встановив, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, однак не поділив між подружжям зобов`язання за договорами позики. З цього моменту позивач довідався про порушення свого права.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у повернення сплачених боргів за договорами позик відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зобов`язання за договором позики є спільним зобов`язанням подружжя, а спірне майно було придбане в тому числі і за позичені кошти.
Самі по собі рішення судів у справах про визнання дійсними договорів позики не є належними та допустими доказами, оскільки у цих справах не були предметом дослідження обставини укладення договорів позик, факти реального виконання сторонами їх умов, джерела коштів, переданих у позику і повернутих згідно розписок, складених у 2013 році, а також використання їх на придбання спільного сумісного майна подружжя.
Апеляційний суд Полтавської області у рішенні від 03 червня 2015 року у справі №1601/9434/12 про поділ майна подружжя зробив висновок про недоведеність того, що спірне майно було придбане в тому числі і за позичені ОСОБА_3 кошти.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду про відмову у стягненні з ОСОБА_2 на його користь коштів у повернення сплачених боргів за договорами позик.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що відповідач не заперечувала реальність договорів позики та факт їх виконання, а в справі № 524/3306/14-ц про дійсність договору позики від 14 листопада 2008 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, суд встановив безпідставність доводів ОСОБА_2 стосовно порушення сторонами договору статті 65 СК України, а саме, що спірний договір було укладено за відсутності її письмової згоди як дружини на отримання позики.
Звертає увагу на те, що у справі про поділ майна подружжя поділ їх зобов`язань не був предметом розгляду, оскільки позивач відстоював позицію, що взяті ним кошти в борг є його особистими, як і обов`язок з їх повернення.
Оскільки суди встановили, що придбане на позичені кошти майно є спільним, то позивач вважає зобов`язання з повернення позичених коштів також спільним.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 березня 1999 року до 17 травня 2011 року.
05 червня 2001 року позивач та його батько ОСОБА_3 уклали договір позики, відповідно до якого позивач отримав у позику 18 338 грн для придбання у власність квартири АДРЕСА_1 .
11 листопада 2003 року позивач та його матір ОСОБА_4 уклали договір позики, відповідно до якого позивач отримав у позику 17 760 грн для придбання у власність приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
14 листопада 2008 року позивач та його матір ОСОБА_4 уклали договір позики, відповідно до якого позивач отримав у позику 783 000 грн для придбання квартири АДРЕСА_3
07 квітня 2009 року позивач та його батько ОСОБА_3 уклали договір позики, відповідно до якого позивач отримав у позику 83 734 грн для придбання частини будівель і споруд промислової бази по АДРЕСА_4 .
У справах № 524/3305/14-ц, № 524/3304/14-ц, № 524/3306/14-ц, № 524/3770/14-ц за позовами батьків позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання дійсними договорів позик, укладених їх сином із ними, суди першої та апеляційної інстанцій встановили на підставі письмових розписок одержання позивачем від батьків грошових коштів для придбання вищезазначеного майна, однак відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки укладання та виконання договорів позики відбулося в належній формі і підстави для судового захисту відсутні.