ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/3199/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"
на ухвалу Господарського суду Донецької області
у складі судді Паляниця Ю. О.
від 18.07.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тарасова І. В., Білоусова Я. О., Фоміна В. О.
від 26.09.2019
за скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 908/3199/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"
до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"
про стягнення 12 152 203,85 грн
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Стислий виклад обставин справи та зміст скарги відповідача.
Господарський суд Донецької області рішенням від 22.07.2015 задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" частково. Стягнув з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" 9 331 413,97 грн боргу за активну електроенергію, 245 358,66 грн боргу за реактивну електроенергію, 770 362,63 грн пені, 110 913,42 грн три відсотки річних, 1 527 926,58 грн інфляційних втрат та 72 080,35 грн судового збору. Розстрочив виконання рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 по справі № 908/3199/15 строком на 12 місяців шляхом сплати по 1 004 837,97 грн щомісяця з серпня 2015 року по квітень 2016 року та по 1 004 837,96 грн щомісяця з травня по липень 2016 року. В іншій частині залишив позов без задоволення.
10.08.2015 Господарський суд Донецької області на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 по справі № 908/3199/15 видав відповідний наказ.
09.07.2019 стягувач (позивач у справі), найменування та організаційно-правова форма якого була змінена на Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив:
- визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Е. про зупинення виконавчих дій від 30.11.2018 ВП № 49738317;
- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Е. скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 30.11.2018 та продовжити примусове виконання виконавчого провадження ВП №49738317.
В обґрунтування скарги стягувач послався на те, що орган примусового виконання рішень неправомірно виніс постанову від 30.11.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49738317 на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки заборгованість, стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 по справі №908/3199/15, не включена до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Крім того, за твердженням скаржника, державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував положення частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавче провадження № 49738317 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.08.2015 по справі № 908/3199/15 про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" 9 331 413,97 грн боргу за активну електроенергію; 245 358,66 грн боргу за реактивну електроенергію; 770 362,63 грн пені; 110913,42 грн трьох відсотків річних; 1 527 926,58 грн інфляційних та 72 080,35 грн судового збору з розстроченням виконання цього судового рішення строком на 12 місяців шляхом сплати по 1 004 837,97 грн щомісяця з серпня 2015 року по квітень 2016 року та по 1 004 837,96 грн щомісяця з травня по липень 2016 року.
30.11.2018 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49738317 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 160 від 27.06.2017 боржник - Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Стягувач, вважаючи дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49738317 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" неправомірними, звернувся 09.07.2019 до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
3. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.07.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, відмовив у задоволенні скарги.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви стягувача, оскільки Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" за наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 160 від 27.06.2017 включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та не виключене з цього реєстру, внаслідок чого відсутні підстави вважати завершеною процедуру врегулювання заборгованості згідно з нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". За висновком судів заборгованість боржника, що підлягає стягненню на підставі рішення суду у цій справі, утворилася в період до 01.07.2016, а заборгованість, зазначена в наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та Житлово-комунального господарства України № 160 від 27.06.2017, зазначена в загальному розмірі без розшифрування цих сум. Надані позивачем докази не доводять обставин відсутності стягнутої за рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 у цій справі заборгованості в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Також суди дійшли висновку про те, що частина четверта статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягала застосуванню при зупиненні державним виконавцем виконавчого провадження № 49738317 з виконання наказу від 10.08.2015 № 908/3199/15, який стосується стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та відповідних нарахувань пені, процентів річних та інфляційних, оскільки стосується процедури зупинення виконавчого провадження у випадку стягнення кредитором заборгованості виключно за спожитий природний газ.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі стягувач (позивач) - Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 908/3199/15 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на дії органу виконавчої служби.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:
- в порушення норм процесуального права не витребували та не дослідили матеріали виконавчого провадження, в якому знаходяться відомості про сплату боржником заборгованості із зазначенням конкретних сум та видів платежів;
- в порушення статті 236 та частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтували висновок про те, що акти звіряння розрахунків заборгованості не є доказами у справі, не дослідили належним чином ці акти, які містять перелік судових рішень, за якими Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що, на думку скаржника, дозволяє встановити обставини включення/невключення заборгованості, стягнутої з відповідача у справі за рішенням суду від 22.07.2015 у цій справі, до вказаного реєстру;
- неправильно застосували положення частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та не врахували, що норми цих Законів не надають державному виконавцю права зупинення виконавчого провадження в частині стягнення судового збору, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних;
- не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" стосовно зупинення виконавчого провадження в частині стягнення судового збору, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 5024/801/2012, від 30.03.2018 у справі 5023/1997/11 та від 14.05.2018 по справі № 5023/1935/11.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач (боржник) у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів. У спростування тверджень позивача про те, що акт звірки взаємних розрахунків є належним доказом у справі відповідач посилається на те, що акт звірки не є первинним документом та не є належним і допустимим доказом сплати боржником основного боргу. Наданий позивачем акт звірки станом на 01.09.2018 не підписаний боржником та суди правильно не взяли його до уваги. У спростування доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач зазначає про те, що оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів взагалі не мотивувалися цією нормою, а висновок судів про те, що ця норма не підлягає застосуванню відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.02.2018 у справі № 917/1086/16.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто станом на дату набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 у цій справі, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 30.11.2018 - дату вчинення державним виконавцем оскаржуваних у цій справі дій (зупинення вчинення виконавчих дій), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 30.11.2018, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зупинення вчинення виконавчих дій та підстави зупинення передбачені статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дія якого поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (стаття 2 зазначеного Закону).
Із прийняттям вказаного Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" були внесені зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема частина перша статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" була доповнена пунктом 10, відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, передбачені пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" обставини є самостійною підставою зупинення вчинення виконавчих дій.
Разом з цим відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 30.11.2018, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що у пункті 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульоване питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками (підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)).
Натомість частина четверта статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, в якій частині може бути зупинене виконавче провадження за спожитий природний газ використаний станом на 1 липня 2016 року, а саме, крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Ця норма Закону України "Про виконавче провадження" не регулює правовідносини, в яких сторонами є постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), про що правильно вказали господарські суди.