ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2019 року
Київ
справа №802/1159/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23390/18
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
представника відповідачів - Скляра О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України і Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Богоноса М.Б., суддів Бошкової Ю.М., Крапівницької Н.Л. і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Смілянця Е.С.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ управління ДМС України у Вінницькій області № 18 від 18.05.2016 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати рішення № 34-16 від 13.07.2016 Державної міграційної служби України "Про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту".
2. На обґрунтування позову посилається на неправомірність відмови йому в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Позивач народився 01.01.1989 в м. Нальчик, Кабардино-Балкарської Республіки, Російської Федерації. За національністю вірменин, громадянин Російської Федерації.
4. 12.03.2016 позивач був затриманий працівниками відділу захисту національної державної безпеки управління Служби безпеки України у Вінницькій області, як особа, що перебуває у міжнародному розшуку за скоєння злочину, передбаченого ст.208 Кримінального кодексу Російської Федерації.
5. Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2016 року щодо позивача прийнято рішення про застосування тимчасового арешту до 20.04.2016 року та надходження запиту про його видачу від компетентних органів Російської Федерації.
6. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2016 року стосовно позивача прийнято рішення про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт) і застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
7. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт) щодо позивача та обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - скасовано, постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання виконувача обов`язки прокурора Вінницької області Максимюка A.C. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт) щодо позивача.
8. При цьому 25 квітня 2016 року позивач звернувся до управління ДМС України у Вінницькій області із заявою - анкетою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 25 квітня 2016 року позивачу видано довідку про звернення за захистом в Україні № 003079, строк дії якої встановлено до 25 квітня 2016 року.
9. 18.05.2016 на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи управління ДМС України у Вінницькій області, прийнято наказ №18 від 18.05.2016 про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
10. 27.05.2016 позивач подав скаргу до ДМС України на рішення (наказ №18 від 18.05.2016 року) управління ДМС України у Вінницькій області.
11. 13.07.2016 прийнято рішення № 34-16 від 13.07.2016 року про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
12. Згідно з матеріалами особової справи позивача, оформленої за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлено наступні обставини.
13. З 1996 по 2005 року позивач навчався в гімназії № 14 (м. Нальчик), а з 2005 року по 2010 рік - у Кабардино-Балкарському Державному університеті за спеціальністю юриспруденція.
14. Позивач офіційно неодружений, однак перебуває у релігійному шлюбі (нікях) з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Має дитину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Батьківство заявника не встановлено офіційно.
15. З 2007 року по 2012 рік позивач працював тренером із плавання у ООО "Сіндіка" в м.Нальчик. Після закінчення Університету надавав юридичні послуги, відповідно до складених договорів.
16. У 2012 році позивач виїхав з території Російської Федерації в Єгипет з метою вивчення арабської мови і перебував там з 28.09.2012 року по 27.01.2013 року, а в подальшому з 27.01.2013 року по 26.08.2014 року позивач проживав на території Туреччини на підставі Ікамету (дозвіл на проживання в Туреччині), де заключив релігійний шлюб, підробляв тренером з плавання.
17. 26.08.2014 позивач прибув на територію України для участі в АТО на Сході країни.
18. З 03.09.2014 року по 20.10.2014 року позивач відповідно до довідки від 28.03.2016 року, що видана командиром добровольчого батальйону "Крим" Наріманом Біляловим, брав безпосередню участь в АТО.
19. У період з 12.11.2014 року по 01.03.2015 року позивач перебував на території Республіки Молдова, а 01.03.2015 року позивач прибув до України вдруге.
20. Крім того згідно з матеріалами особової справи позивача, на території Російської Федерації стосовно нього винесено 2 постанови про оголошення обвинуваченого (засудженого) в міжнародний розшук від 25 грудня 2014 року та від 27 лютого 2015 року. у зв`язку із обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222 Кримінального кодексу Російської Федерації (незаконне придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, її основних частин, боєприпасів вчинене групою осіб за попередньою змовою) та ч. 1 ст. 318 Кримінального кодексу Російської Федерації (застосування насильства, небезпечного для життя або здоров`я, відносно представника влади) і ч.2 ст.208 Кримінального кодексу Російської Федерації (організація незаконного збройного формування або участь в ньому) відповідно.
21. Також в матеріалах справи наявний запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу позивача.
22. Суть спору полягає у визначенні наявності підстав для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
23. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, адміністративний позов задоволений повністю.
24. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що встановлені судом фактичні обставини справи спростовують висновки управління ДМС України у Вінницькій області та ДМС України про відсутність передбачених пунктів 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" підстав для надання позивачу дозволу на оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та свідчать про їх помилковість.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
25. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції і ухвалою апеляційного суду Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області і Державна міграційна служба України подали касаційну скаргу, в якій посилаючись на, порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права просять скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
26. На обґрунтування касаційної скарги зазначають про правомірність прийнятих ними рішень.
27. Представник відповідачів у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги і просив її задовольнити.
28. Представником позивача подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
29. Нормативно-правовим актом, який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, є Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
30. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
31. Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
32. Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
33. Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
34. Статтею 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" встановлено порядок попереднього розгляду заяв, згідно з частиною 1 якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
35. Частина 4 вказаної статті передбачає, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.