ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2019 року
Київ
справа №804/4739/16
адміністративне провадження №К/9901/37847/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року (судді: Дурасова Ю.В. (головуючий), Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі № 804/4739/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивач не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, на підставі якої відповідач нарахував земельний податок з фізичних осіб, між позивачем та органом місцевого самоврядування м. Дніпропетровська не укладено жодного договору оренди земельної ділянки та позивач не є власником будь-яких земельних ділянок, не є постійним користувачем земельної ділянки площею 3408 га, а є лише користувачем земельної ділянки площею 1028 га, яка розташована під належним позивачу на праві приватної власності будівлями та спорудами, решта ж площі земельної ділянки не використовується, у зв`язку з чим позивач погоджується із частковою сплатою за користування землею, фактично зайнятою частиною будівель та споруд.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що особа має сплачувати земельний податок, який вираховується контролюючим органом з урахуванням площі земельної ділянки під належними їх будівлями та спорудами з урахуванням прибудинкової території, належної кожної з таких осіб та встановленої для даної ділянки нормативно-грошової оцінки, а тому контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 червня 2016 року контролюючим органом відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 19288-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 21 163,42 грн. Позивач є власником 1/2 частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору дарування від 25.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Бондаренко В.Г. Зазначене право власності зареєстроване БТІ, про що свідчить витяг за № 5461822 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно.
Згідно з планом земельної ділянки в Технічному паспорті на виробничий будинок (нежитлові будівлі та споруди) по АДРЕСА_1 (розмір частки власності за ОСОБА_1 - 1/2) загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_2, з них під будинком, господарськими будівлями та спорудами усього 2056 кв.м: 1827,5 кв.м - під будинком та 228,5 кв.м під господарськими будівлями та спорудами. У зв`язку з тим, що позивач набула право власності на споруду та до неї перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розташована споруда, ОСОБА_1 зроблено розрахунок земельного податку, виходячи з площі тієї земельної ділянки, яка розташована під належними позивачці будівлями та спорудами, тобто виходячи з 1028 кв.м (2056 кв.м х 1/2 - належна позивачу частка будівель, споруд), що підлягає сплаті у розмірі 12 767,60 грн.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розраховуючи суму земельного податку, відповідач виходив з загальної площі земельної ділянки, що дорівнює 3408 кв.м та за формулою вирахування відповідної частки позивача 1/2 (1704 кв.м), установленої грошової оцінки 1 кв.м від 26.04.2016 - 1 655,98 грн, розміру плати за землю, установленого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року 1% х 0,75, визначив, що плата за землю складає для ОСОБА_1 21 163,42 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору дарування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, укладеного 25.10.2004, не визначено розміру земельної ділянки, на якій розміщені споруди за вказаною адресою. Згідно положень статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент укладання вказаного договору) до позивача згідно договору дарування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, укладеного 25.10.2004, перейшло право власності на 1/2 частину нежитлових будівель за вказаною адресою, 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташовані належні на праві власності нежитлові будівлі та на 1/2 частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. При цьому, згідно з планом земельної ділянки виробничого будинку по АДРЕСА_1, що є складовою частиною Технічного паспорту на виробничий будинок по АДРЕСА_1, площа земельної ділянки складає 3408 кв.м. Під будівлями та спорудами знаходиться 2056 кв.м, під дорожнім (твердим) покриттям 58,20 кв.м, разом 2114,20 кв.м. Таким чином, під обслуговування будівлі згідно плану земельної ділянки виділено 1293,80 кв.м.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що нерухоме майно не є єдиною цільною спорудою, а складається із адміністративно-побутового корпусу, цеху, двох прибудов, зерносховища, двох сушильних камер, ангару, сторожки, трьох навісів, трьох воріт, силосу та чотирьох огорож, що виокремлюють зайняту комплексом будівель та споруд земельну ділянку. Планом земельної ділянки визначено зайняту вказаним майном земельну ділянку, загальною площею 3408 кв.м, яка є необхідною для обслуговування нерухомого майна. Із врахуванням того, що в натурі частки під будівлями, які належать позивачу, не виділені, та співвласники користуються майном без їх виділення, є правомірним висновок контролюючого органу, що у фактичному користуванні платника податків знаходиться земельна ділянка площею 1704 кв.м (3408 х 1/2). Тобто, на праві приватної власності до позивача згідно договору дарування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, укладеного 25.10.2004, у користування перейшла 1/2 частина земельної ділянки, що складає 1704 кв.м. Інших документів з визначенням іншого розрахунку земельної ділянки надано не було, а матеріали справи не містять, наявність їх не встановлена, позивачу не надано право самостійної зміни розміру земельної ділянки без укладення відповідних документів із затвердженням нового розміру земельної ділянки, що перебуває у власності позивача, у зв`язку з набуттям права власності на будівлі та споруди, що знаходяться на ній.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з метою отримання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1, контролюючим органом направлено запит від 12.02.2016 № 2669/10/04-61-175 до Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області. Відповіддю від 26.04.2016 за № 8-411-02-1488/2-16 відповідача повідомлено, що у разі використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для промисловості, нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки буде складати 1 655,98 грн. Крім того, згідно положень підпункту 1.3.3.6 пункту 1.3 Додатка № 2 до Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 Про місцеві податки і збори на території міста, визначена ставка земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, об`єктів виробничої та будівельної сфери діяльності 0,75% від нормативною грошової оцінки землі. Зазначені дані були використані відповідачем під час здійснення розрахунку земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 19288-1303 від 14.06.2016 на суму 21 163,42 грн (1704 кв.м х 1655,98 грн х 1%*0,75).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, а також зазначає, що у позивача немає жодних правовстановлюючих документів щодо права власності на земельну ділянку, права користування нею та така земельна ділянка не зареєстрована в Державному реєстрі земель, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункти 286.5, 286.6 статті 286.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.