ПОСТАНОВА
Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №820/5682/14
адміністративне провадження №К/9901/8596/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.,
за участю:
представника позивача Клячко М.Ю.,
представника відповідача Мулик К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 (головуючий суддя Русанова В.Б., судді: Ральченко І.М., Присяжнюк О.В.) у справі №820/5682/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" звернулося до адміністративного суду з позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі №820/5682/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/5682/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі №820/5682/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2019 о 12.00год.
Ухвалою суду від 04.12.2019 розгляд справи призначено у режимі відеоконференції на 10.12.2019 о 12год.
У судовому засіданні 10.12.2019 ухвалою без виходу до нарадчої кімнати здійснено заміну відповідача його правонаступником, а саме: СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС замінено на Офіс великих платників податків ДФС.
В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог статтей 14, 102, 135 Податкового кодексу України, Позивач вважає, що суд безпідставно стверджує про відсутність правових підстав для обліку позивачем товарно-матеріальних цінностей на позабалансових рахунках та що такі цінності набули статусу безоплатно отриманого майна. При цьому, апеляційний суд в порушення положень КАС України не врахував висновки і мотиви наведені в ухвалі Вищого адміністративного суду України та не дослідив договори позивача з замовниками на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, не встановив, коли закінчились строки дії договорів, не з`ясував яке спецустаткування залишилося у позивача після закінчення строку дії договорів і закінчення трирічного строку позовної давності. Як наголошує позивач, спецобладнання, що обліковується Товариством на позабалансових рахунках знаходяться у позивача у зв`язку із здійсненням технічного та авторського нагляду після виконання дослідно-конструкторських робіт та належать на праві власності контрагентам позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції підтвердив суму нарахованого відповідачем податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств без обговорення питання щодо призначення судової експертизи з метою перевірки правильності обрахунку податковим органом кількості та вартості майна, відповідно, правильності обрахунку грошового зобов`язання, визначеного спірним рішенням. Окрім іншого, позивач вважає, що податковий орган мав право самостійно визначити суми грошового зобов`язання платника податків та застосовувати штрафні санкції протягом 1095 днів, відлік яких почався 10.02.2009 та закінчився 10.02.2012. Таким чином, період проведення перевірки на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме з 01.04.2012 по 31.12.2012, відтак позивач не мав права перевіряти правильність даних податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства поданої за 4 квартал 2008 року (декларації за 2008 рік) та раніше поданих декларацій. Станом на 01.04.2012 (початок періоду за який провадилась перевірка), як і поготів, станом 30.01.2013 (дата прийняття податкового повідомлення-рішення), закінчились строки давності для самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов`язань платників податків та граничні строки застосування штрафних санкцій щодо спецустаткування по договорам на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, які припинили дію у 3 кварталі 2005 року; тим більше, такий строк закінчився щодо договорів на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, які припинили дію у 2 кварталі 2005 року та раніше.
Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, де податковий орган наголошує, що після виконання обумовлених робіт, закінчення строку виконання договорів - таке майно повинно бути повернуто фактично власнику, а у разі непередання устаткування належному власнику - підлягає оприбуткуванню на балансі підприємства та включенню у вартість такого майна до складу інших доходів позивача. Відповідач звертає увагу, що станом на 01.12.2012 строк дії договорів з замовниками закінчився, у свою чергу, товарно-матеріальні цінності рахуються на позабаласнових рахунках позивача. У ході проведеної перевірки встановлено, що умовами договорів та додаткових угод не передбачено відповідального зберігання чи технічний нагляд виконавця робіт за спецустаткуванням, яке належить замовнику. Як зауважує відповідач, Товариством не надано договорів з власниками спецобладнання щодо подальшого зберігання цього товару та здійснення за ним технічного (авторського) нагляду. Крім того, відповідач посилається на вимоги Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 №830, де визначено, що залишене у виконався після завершення чи припинення робіт обладнання повинно бути проінвентаризовано та оприбутковано на балансі виконався, як безоплатне отримання майна. Відповідач наголошує, що у матеріалах справи містяться відомості, на які посилається позивач, стосовно зберігання товарно-матеріальних цінностей за номерами замовлень та номенклатурою, проте у них відсутні номери договорів, згідно з якими їх виготовили та відсутні підписи і печатки осіб, відповідальних за зберігання, що свідчить про юридичну дефектність вказаних документів. Також, перелік спецустаткування та договорів, на підставі яких здійснювалося виготовлення, наведений у додатку до акту, у яких визначено сторони договору, предмет, строк дії, проте у текстах договорів відсутні номери замовлень, що унеможливлює співставлення договорів з замовленнями.
У судовому засіданні представники сторін висловили свої позиції. Позивач підтримав доводи касаційної скарги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, просив касаційний суд залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а суду апеляційної інстанції - без змін.
Розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про скасування рішення судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Науково-виробниче підприємство "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.12.1997, код 25184774, перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів, є платником ПДВ. Видами діяльності ТОВ "Хартрон-Аркос ЛТД" за КВЕД-2010 є: 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, 30.30 виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 62.01 комп`ютерне програмування, 26.20 виробництво комп`ютерів і периферійного устаткування, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування.
Посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова перевірка ТОВ "Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2013.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, у сумі 3509944,00грн.;
пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту "б" пункту 3, пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 79082,00грн.;
пункту 176 статті 176 Податкового Кодексу України та підпунктів 3.1.13, 3.7.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 №46/18784, а саме: у звітному розрахунку за формою 1- ДФ за 4 квартал 2012 року інформація про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків надана не в повному обсязі та з помилками;
підпункту "г" пункту 4 статті 5 декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в результаті чого проведено розрахунки в іноземній валюті на загальну суму 2003,48 доларів США з резидентом України без одержання Індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій з використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу.
За результатами перевірки складено акт від 14.10.2013 №126/41-10-03 та прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 30.10.2013 №0000044101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5ʼ264ʼ916,00грн., з яких 3509944,00грн. - за основним платежем та 1754972,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 30.10.2013 №0000034101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 118623,00грн., з яких 79082,00грн. - за основним платежем та 39541,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 30.10.2013 №0000365100, яким позивачу нарахована штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства на суму 16013,82грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101, від 30.10.2013 №0000034101 та від 30.10.2013 №0000365100.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. В інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті позовних вимог постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 залишено без змін.
Суд касаційної інстанції зауважив, що висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 30.10.2013 №0000034101 та від 30.10.2013 №0000365100 є правильним.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 касаційний суд вказав, що не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій в цій частині, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 суд першої інстанції виходив з відсутності факту безоплатного отримання позивачем товарів, що обліковуються позивачем на позабалансових рахунках 01.1, 02.1 на загальну суму 16ʼ694ʼ296,90грн. та знаходяться у позивача у зв`язку зі здійсненням технічного та авторського нагляду після виконання дослідно-конструкторських робіт, а також належать на праві власності контрагентам позивача на підставі господарський договорів щодо виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що спецустаткування після закінчення строку дії договорів на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт не було повернуто власнику таких товарів та власник не витребував у позивача належні йому ТМЦ, а сторони не домовлялися про відповідальне зберігання та оренду останніх, тому такі ТМЦ набувають статусу безоплатно отриманих товарів.
Вищий адміністративний суд України зауважив, що для правильного вирішення справи під час нового розгляду судам необхідно з`ясувати яке спецустаткування залишилося у позивача після закінчення строку дії договорів із замовниками на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та закінчення трирічного строку позовної давності по ним, а також чи передбачалося цими договорами або додатковими угодами проведення позивачем авторського нагляду із залишенням продукції на території підприємства. Продукція, яка залишилися у підприємства після виконання договорів по яким закінчився трирічний строк позовної давності, та по якій не було передбачено залишення устаткування у володінні позивача для проведення авторського нагляду має розцінюватися як безоплатно отримана. У випадку встановлення судами обставин щодо наявності у позивача такого устаткування (яке розцінюється як безоплатно отримане) судам необхідно обговорити питання щодо призначення судової експертизи з метою перевірки правильності обрахунку податковим органом кількості та вартості такого майна та відповідно правильності розрахунку грошового зобов`язання, визначеного спірним рішенням.
За наслідками нового розгляду постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 позов задоволено. Зокрема, суд посилався на те, що підставою виникнення спірних правовідносин стало те, що позивач декілька років обліковував на позабалансовому рахунку ТМЦ, що йому не належали, але на думку ДПІ, ТМЦ повинно було поставити на баланс. Облік на позабалансовому рахунку ТМЦ, на думку ДПІ є неправомірним, що призвело до несплати податку. Як вказав суд, матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження визначення доходів та формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів зворотнього, судовим розглядом справи не встановлено. Суд дійшов висновку, що ТМЦ, які обліковуються позивачем на позабалансових рахунках 01.1., 02.1 на загальну суму 16ʼ694ʼ296,90грн., є власністю третіх осіб. Підстав для обліку на балансі немає.