ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2019 року
Київ
справа №308/8741/17
адміністративне провадження №К/9901/18225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу представника громадянина Індії ОСОБА_1 - адвоката Слупко Олени Миколаївни
на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2017 року (головуючий суддя - Бедьо В.І.)
і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (головуючий суддя - Богаченко С.І., судді - Мікула О.І., Старунський Д.М.)
у справі №308/8741/17
за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України
до громадянина Індії ОСОБА_1
про примусове видворення.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - "Чопський прикордонний загін") звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Індії ОСОБА_1, в якому просив:
- на підставі частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" примусово видворити з України громадянина Індії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- затримати громадянина Індії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України;
- на підставі частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернути постанову до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прикордонним нарядом в контрольованому прикордонному районі при спробі незаконного перетину державного кордону було виявлено та затримано громадянина Республіки Індії ОСОБА_1 у складі групи осіб, а відтак, враховуючи те, що він не має жодних підстав для перебування на території України, українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати йому допомогу в поверненні до країни походження, не має, натомість, має намір будь-яким шляхом потрапити до країн Західної Європи, підлягає видворенню до країни походження у встановленому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, позов задоволено. Примусово видворено за межі території України громадянина Індії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Затримано громадянина Індії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк до 6 (шести) місяців. Звернуто постанову суду до негайного виконання.
Судові рішення мотивовані тим, що примусове видворення з України іноземців чи осіб без громадянства проводиться лише на підставі постанови адміністративного суду, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Обов`язок щодо прийняття рішення про примусове повернення позивачем виконано. При цьому, позивачем наведено обґрунтовані підстави для висновку, що відповідач ухилятиметься від виконання зазначеного рішення. Зокрема, такими підставами є відсутність коштів у відповідача для легального повернення на територію Індії, документів на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України, відсутність родинних зв`язків на території України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі представник громадянина Індії ОСОБА_1 - адвокат Слупко Олена Миколаївна просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2017 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Скаржник посилається на те, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не правильно застосовані норми матеріального права. Зокрема, оцінка дій відповідача стосовно ухилення від добровільного виконання рішення про повернення до країни походження, зроблена судами без урахування частин другої, сьомої статті 25, частини першої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". До того ж, рішення про примусове видворення прийняте судами передчасно, з порушенням норм частини першої статті 30 вказаного Закону.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 4 вересня 2017 року громадянин Індії ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Новоселиця" на напрямку 186 прикордонного знаку при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку без документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у складі групи осіб, що було зафіксовано в протоколі про адміністративне затримання від 4 вересня 2017 року.
6 вересня 2017 року начальником Чопського прикордонного загону підполковником Михайлюком Ю.О. затверджено рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства, складене заступником начальника відділу по роботі з іноземцями і адміністративного провадження штабу Січкар А.В., яким громадянина Індії ОСОБА_1 вирішено примусово повернути за межі України.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянств в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорам України.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами другою - чотирнадцятою цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України (частина п`ятнадцята статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
За приписами частини першої статті 21 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно визначення пункту 14 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Частиною першою статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.