ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2019 року
Київ
справа №806/2954/17
адміністративне провадження №К/9901/49424/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (суддя - Черноліхов С.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді: Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі № 806/2954/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (далі - У ДСНС України у Житомирській області) про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом та просив стягнути з У ДСНС України у Житомирській області середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 16824,90 грн та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме: одноразова грошова допомога при звільненні виплачена лише 21 вересня 2017 року, у той час, як він звільнений зі служби 31 липня 2017 року, що є підставою для стягнення компенсації за затримку розрахунку відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Стверджуючи, що порушення його трудових прав призвели до моральних страждань, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з У ДСНС України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 14093,62 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У задоволені решти позовних вимог - відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення статті 116 КЗпП України не здійснив із позивачем повного розрахунку у день звільнення, що, у відповідності до статті 117 КЗпП України, породжує обов`язок для роботодавця сплатити на користь працівника середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Суди врахували, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому застосували до даних правовідносин норми КЗпП України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, У ДСНС України у Житомирській області подало касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи касаційну скаргу У ДСНС України у Житомирській області посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що регулювання правового становища осіб, які проходять службу в органах та підрозділах цивільного захисту урегульовано спеціальним законодавством, яке, на відміну від трудового законодавства, не передбачає виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 10 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 07 червня 2019 року № 652/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанцій дано належну оцінку обставинам справи, правильно застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалено правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 працював на посаді начальника караулу на умовах строкового контракту в Овруцькій державній пожежно - рятувальній частині №12.
У період з 30 жовтня 2002 року по 30 липня 2017 року проходив службу в МНС, МВС, ДСНС України (запис № 9 у трудовій книжці № 2211257).
Наказом У ДСНС України у Житомирській області від 31 липня 2017 року №592 (по особовому складу) виключений зі списків особового складу з 30 липня 2017 року.
31 липня 2017 року позивач отримав виписку з наказу про звільнення, трудову книжку та інші документи.
При цьому, у день звільнення виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена, що підтверджується випискою з карткового рахунку.
Фактична виплата означеної допомоги, відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1, була проведена 21 вересня 2017 року.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини другої Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2014 року №593 визначено, що служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно пункту 10 Постанови від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", в редакції чинній на момент звільнення позивача, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу забезпечено (унормовано) Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 .
Пунктом 8 розділу ХV такої Інструкції визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби цивільного захисту за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Водночас, строки виплати одноразової грошової допомоги та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні) не врегульовані положеннями Постанов № 393, №593 та Інструкції № 475.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.