Постанова Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 428/12174/17 провадження № 51-535км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В., за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Костюка О.С.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
захисника Кізіми В.В.,
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Сімейка А.М., а також захисника Кізіми В.В. в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Сєвєродонецького міського суду
Луганської області від 24 квітня 2018 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370002851, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця і жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця і жителя
АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК;
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
уродженця і жителя
АДРЕСА_3 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 квітня 2018 року засуджено:
ОСОБА_1 - за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 190 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 2 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч.1. ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_2 - за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_3 - за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України від 18 травня 2017 року № 2046-VІІІ) зараховано в строк покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення кожного з 16 вересня 2017 року по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Луганський апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінив. Визначив початок строку відбування ними покарання з 06 грудня 2018 року.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України від 18 травня 2017 № 2046-VIII ) зарахував у строк покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк їхнього попереднього ув`язнення з 16 вересня 2017 року по день набрання вироком законної сили, тобто по 06 грудня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а ОСОБА_1 з 16 вересня 2017 року по день набрання вироком законної сили, тобто по 06 грудня 2018 року включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VІІІ з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, зловживаючи довірою потерпілих, а саме 11 квітня 2017 року - ОСОБА_4 та повторно 30 квітня 2017 року - ОСОБА_5, маючи копії паспортів та ідентифікаційних кодів, використовуючи анкетні дані останніх, уклав кредитні договори з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та отримав грошові кошти, якими розпорядився на власний розсуд, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_4 у розмірі 2 613,07 грн та ОСОБА_5 у розмірі 3 300 грн.
Також ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони, діючи за попередньою змовою між собою,за обставин, викладених у вироку, 15 вересня 2017 року близько 19:00, перебуваючи біля проїзної частини дороги зі сторони лісосмуги навпроти кіоску поруч із будинком № 21 на шосе Будівельників у м. Сєвєродонецьку, вчинили розбійний напад на експедитора ПП "НВФ "Поиск" ОСОБА_6, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, при цьому кожен із засуджених діяв відповідно до раніше розробленого плану та відведеної йому ролі.
ОСОБА_2 , працюючи водієм у ПП "НВФ "Поиск", по телефону повідомив ОСОБА_3 про місце, де зупинить автомобіль, яким керував і в якому експедитор ОСОБА_7 перевозив виручку за товар, а ОСОБА_3 поінформував про це ОСОБА_1 . Із метою можливого застосування під час нападу насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, з відома всіх співучасників злочину ОСОБА_1 узяв ніж і газовий балончик "Терен" та прибув на обумовлене місце розбійного нападу, де сховався в лісосмузі. ОСОБА_3 також прибув на обумовлене місце на своєму автомобілі та став чекати на приїзд ОСОБА_2, здійснюючи візуальне спостереження за навколишньою обстановкою та будучи готовим надати допомогу співучасникам та вивезти їх з викраденим після вчинення розбійного нападу.
Коли автомобіль ОСОБА_2 прибув на місце і ОСОБА_7, який ненадовго залишав його, повертався в кабіну, ОСОБА_1 завдав йому не менше чотирьох колото-різаних ударів ножем, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та заволодів сумкою з належними ПП "НВФ "Поиск" грошовими коштами в сумі 66 105 грн й особистими документами потерпілого та його майном на загальну суму 365,33 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Сімейко А.М., а також захисник Кізіма В.В. в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставлять вимогу про скасування судових рішень щодо засуджених і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилаються на порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених.
Захисник Сімейко А.М. та засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи законності судових рішень у частині засудження останнього за частинами 1 та 2 ст. 190 КК, вказують, що його діям, кваліфікованим за ч. 2 ст. 187 КК, дано неправильну правову оцінку. Обґрунтовуючи свою думку, зазначають, що оскільки попередня змова із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була спрямована на таємне викрадення грошових коштів у експедитора і ОСОБА_1 вийшов за межі попередньої домовленості, то його дії необґрунтовано кваліфіковано як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Також захисник звертає увагу, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, безпідставно не взяв до уваги положення ст. 69-1 КК, а тому обрав йому покарання, яке є несправедливим через суворість. Крім того, вважає, що порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, залишено поза увагою апеляційним судом.
Захисник Кізіма В.В. вказує на неправильну кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК. Вважає, що з урахуванням того, що попередня домовленість у всіх засуджених була лише на вчинення крадіжки грошових коштів і ОСОБА_1 застосував насильство до потерпілого ОСОБА_6 несподівано для ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то дії останніх підлягали кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК. Зазначає, що неправильна юридична оцінка дій засуджених потягла призначення їм покарання, що не є співмірним з вчиненими ними діями через суворість. Зазначає, що в разі визнання засуджених винуватими у крадіжці, у вчиненні якої вони повністю визнали свою вину, та з урахуванням відшкодування заподіяної злочином шкоди, покарання засудженим мало б бути призначено на підставі положень ст. 69-1 КК. Звертає увагу, що рішення суду про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_3 позбавляє останнього його конституційного права на житло. Крім того, захисник вказує на те, що поза увагою апеляційного суду залишилося порушення права ОСОБА_3 на захист, оскільки в суді першої інстанції його захист здійснював адвокат Шурхно К.А., який одночасно здійснював і захист ОСОБА_1, що, на переконання захисника Кізіми В.В., суперечить вимогам п. 1 ч. 2 ст. 78 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).