П О С Т А НО В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 160/109/19
Провадження № 11-421апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Дніпропетровської області (далі - Рада адвокатів), Конференції адвокатів Дніпропетровської області (далі - Конференція адвокатів) в особі головуючого на Конференції Лещенко Тетяни Олександрівни (Конференція адвокатів в особі Лещенко Т. О.), третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області (далі - КДКА), про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року (суддя Рябчук О. С.)та постановуТретього апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (судді Мельник В. В., Чепурнов Д. В., Сафронова С. В.),
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Ради адвокатів, Конференції адвокатів в особі Лещенко Т. О., третя особа - КДКА, з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Конференції адвокатів від 7 грудня 2018 року в частині дострокового відкликання ОСОБА_1 з посади члена кваліфікаційної палати КДКА, яке оформлене протоколом Конференції адвокатів від 7 грудня 2018 року.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 9 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й апеляційний суд, що компетентним судом для вирішення спору у цій справі є суд цивільної юрисдикції.
За висновком судів попередніх інстанцій КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями лише в частині діяльності щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Однак у цій справі предметом позову є рішення Конференції адвокатів у частині дострокового відкликання ОСОБА_1 з посади члена кваліфікаційної палати КДКА як органу адвокатського самоврядування та стосується питань організації та діяльності адвокатури, зокрема, можливості брати участь у діяльності і бути обраним до КДКА.
Не погоджуючись із ухваленими у справі рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що вирішення цього спору не відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Позивач стверджує, що предмет її позову виходить за межі функціонування самого адвокатського самоврядування, оскільки оскаржуване рішення щодо відкликання та виборів нових членів КДКА створює наслідки щодо осіб, які бажають отримати доступ до адвокатської діяльності, а також отримання такого дозволу через допуск та складання іспитів.
Голова Ради адвокатів Дніпропетровської області Лещенко Т. О. подала відзивна касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення та наводить доводи щодо помилковості тверджень позивачки про публічно-правовий характер спору у цій справі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 9 квітня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі позивачка просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
10 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 18/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 червня 2019 року прийняла цю справу до розгляду та призначила її розгляд в порядку письмового провадження.
Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні № 6-зп від 25 листопада 1997 року сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції Українимає бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю й обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.
Згідно із Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію України доповнено статтею 131-2, за якою для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
У частинах першій та другій статті 2 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Система адвокатського самоврядування складається та здійснюється через діяльність, зокрема, і такої організаційної форми як конференція адвокатів регіону.
Відповідно до статті 47 Закону № 5076-VIвищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.
Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону затверджуються Радою адвокатів України.
Конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону не рідше одного разу на рік. Конференцію може бути скликано також за пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні, або Ради адвокатів України.
У разі якщо рада адвокатів регіону не скликає конференцію протягом тридцяти днів з дня надходження пропозиції про її скликання, адвокати, які підписали таку пропозицію, або Рада адвокатів України приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання конференції адвокатів регіону. Організаційне бюро має права ради адвокатів регіону щодо скликання і забезпечення проведення конференції та визначає особу, яка головує на засіданні конференції.
Про день, час і місце початку роботи конференції адвокатів регіону та питання, що вносяться на її обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за п`ятнадцять днів до дня початку роботи конференції.
Конференція адвокатів регіону вважається повноважною, якщо в її роботі бере участь більше половини делегатів конференції.
До повноважень конференції адвокатів регіону належать:
1) обрання голови та членів ради адвокатів регіону, дострокове відкликання їх з посад;
2) обрання делегатів на з`їзд адвокатів України;
3) обрання представника адвокатів регіону до складу Ради адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, дострокове відкликання їх з посад;
4) визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, обрання голови та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, дострокове відкликання їх з посад;