Постанова
Іменем України
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 701/340/17
провадження № 51-4502км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Чубина О.М.,
особи, кримінальне провадження
щодо якої закрито судом ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та цивільного позивача ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250210000384, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Охматів Жашківського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 367 КК - на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, без штрафу; за ч. 3 ст. 382 КК - на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, без штрафу.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільні позови прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2 залишено без задоволення.
За вироком суду виконувача обов`язків директора державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи керівником вищезгаданого підприємства, тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, умисно не виконав рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року, за яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ДП "Іваньківський цукровий завод" на користь ТОВ "Прод-Маркет" (правонаступник - ФОП ОСОБА_2 ) борг на суму 239 774 грн.
Так, на підставі зазначеного рішення 23 квітня 2014 року суд видав виконавчий лист, за яким 12 травня 2014 року ДВС Маньківського районного управління юстиції ГУЮ в Черкаській області відкрила виконавче провадження № 43261093, котре в подальшому об`єднане у зведене виконавче провадження № 4930413, виконавчі дії в якому проводило УДВС ГУЮ у Черкаській області. 25 червня 2014 року державний виконавець наклав арешт на кошти ДП "Іваньківський цукровий завод" на 29 рахунках у банках, про що підприємству було повідомлено. Незважаючи на це ОСОБА_1, будучи обізнаним про накладений арешт на кошти на розрахункових рахунках підприємства, не бажаючи виконувати судове рішення про повернення боргу ФОП ОСОБА_2, умисно відкрив нові розрахункові рахунки (26 серпня 2014 року № НОМЕР_1 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", 31 жовтня 2014 року № НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк"), через які ДП "Іваньківський цукровий завод" здійснювало фінансово-господарські операції (за період із 27 серпня 2014 року до 11 грудня 2015 року реалізовано продукції на суму 23 876 938,13 грн, сплачено - 23 724 732,34 грн). Таким чином ОСОБА_1, маючи фактичну можливість виконати вищезазначене судове рішення та повернути борг ФОП ОСОБА_2, умисно вчинив дії, направлені на ухилення від виконання судового рішення.
Він же всупереч вимогам пунктів 4, 11 розділу III Посадової інструкції директора ДП "Іваньківський цукровий завод" від 20 лютого 2012 року неналежно поставився до виконання покладених на нього службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, оскільки не вжив заходів для стягнення у судовому порядку 2 207 780,71 грн із ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", які ДП "Іваньківський цукровий завод" 21 вересня 2011 року перерахувало як попередню оплату згідно з договором поставки природного газу від 18 серпня 2011 року № 06/11-462, якого поставлено не було. Внаслідок цього 30 вересня 2014 року закінчився строк позовної давності для стягнення в судовому порядку вищезазначеної заборгованості.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2, скаргу захисника Чубина О.М. задовольнив, вирок місцевого суду скасував, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутності в його діяннях складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК.
Цивільні позови прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2 апеляційний суд залишив без розгляду.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах прокурор та цивільний позивач ОСОБА_2 порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи таке прохання прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 23, 94, 370, 374 КПК надав іншу оцінку доказам, ніж суд першої інстанції, при цьому безпосередньо їх не досліджував, внаслідок чого необґрунтовано закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . На думку прокурора, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1, виконуючи обов`язки директора більш ніж рік, мав можливість перевірити стан розрахунків з боржниками та подати до суду позов із заявою про поновлення строку на його подання, однак жодних дій не вчинив. Крім того, ОСОБА_1 знав про накладення арешту на кошти підприємства на банківських рахунках, але незважаючи на це відкрив нові рахунки, через які ДП "Іваньківський цукровий завод" здійснювало фінансово-господарські операції, зокрема й не пов`язані із забезпеченням виробничого процесу, чим умисно не виконав рішення суду. Прокурор стверджує, що апеляційний суд не вмотивував своїх висновків, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Цивільний позивач ОСОБА_2 звертає увагу на помилковість висновків апеляційного суду про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК. Зазначає, що у випадку недоведеності факту заподіяння істотної шкоди суд повинен був кваліфікувати дії обвинуваченого за нормою кримінального закону, яка передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин. Стверджує, що апеляційний необґрунтовано взяв до уваги свідчення ОСОБА_1 про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, зокрема намагався забезпечити виплату заробітної плати працівниками підприємства, при цьому відкривав нові рахунки для здійснення господарської діяльності ДП "Іваньківський цукровий завод".
У запереченнях на ці касаційні скарги захисник Чубин О.М. вважає їх необґрунтованими та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подані касаційні скарги, а захисник Чубин О.М. та Дзюба В.А., кримінальне провадження щодо якого закрито судом, заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурора та цивільного позивача, просили оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
У силу ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.
Винуватість особи має бути доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК).
Розглянувши це кримінальне провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що в діянні ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 367 КК.