Постанова
Іменем України
5 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 589/2861/16-к
провадження № 51-5072км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
захисників Камінської М. П., Воронова В. І.,
захисників у режимі відеоконференції Морока С. О., Островської Г. В.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 5 лютого 2018 року, а також касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 5 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200110000149, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боровне Вишневолоцького району Тверської області Російської Федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) за вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 вересня 2012 року за частинами 2, 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; 2) за вироком цього ж суду від 23 жовтня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 30 липня 2014 року згідно з Законом України "Про амністію",
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Тургенєвка Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_2, жителя АДРЕСА_5, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_6, громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_7, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Зазірки Кролевецького району Сумської області, громадянки України, зареєстрованої в АДРЕСА_3, жительки АДРЕСА_4, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені
судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року:
- ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 10 років; за ч. 2 ст. 185 - на строк 4 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. За ч. 1 ст. 357 КК ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення;
- ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 10 років; за ч. 2 ст. 185 - на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років;
- ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
За цим же вироком ОСОБА_4 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Строк відбування покарання визначено обчислювати: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 6 лютого 2016 року, а ОСОБА_3 - із 5 лютого 2016 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання термін попереднього ув`язнення: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 6 лютого 2016 року до дня набрання вироком законної сили, а ОСОБА_3 - з 5 лютого 2016 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 - 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 2044 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, яку стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_1
За обставин, викладених у вироку, 31 січня 2016 року близько 20:30 під час спільного вживання алкогольних напоїв у компанії ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_5, між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків виник конфлікт, унаслідок якого ОСОБА_2, діючи спільно з ОСОБА_3 з метою побиття вивели ОСОБА_7 з будинку на подвір`я, де кожен із них завдав потерпілому декілька ударів руками в ділянку обличчя і тулуба. Коли потерпілого ОСОБА_7 завели до кімнати будинку, всі вищевказані особи продовжили разом вживати спиртні напої.
Надалі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, діючи в групі та доповнюючи дії один одного, продовжуючи дії, спрямовані на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, почали завдавати ОСОБА_7 у кімнаті, кухні та коридорі будинку тривалий час численні удари руками і ногами по голові, тулубу та кінцівкам.
Припинивши побиття ОСОБА_7 та залишивши його в коридорі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_6, який заступався за ОСОБА_7, діючи групою осіб, почали бити потерпілого, задаючи спочатку в кімнаті, а потім у кухні та коридорі численні удари руками і ногами по голові, тулубу та кінцівкам.
Діючи в групі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 завдали потерпілим ОСОБА_7 не менше 21-23 ударів, ОСОБА_6 не менше 14-16 ударів, заподіявши цим тяжкі тілесні ушкодження.
Після побиття потерпілих, обвинувачені перетягли їх з коридору до кухні будинку та залишили на підлозі, де потерпілі від отриманих тілесних ушкоджень померли.
1 лютого 2016 року близько 02:00, зрозумівши, що потерпілі померли, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 таємно викрали майно, належне ОСОБА_7 та ОСОБА_6, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 2653 грн., потерпілому ОСОБА_9 - 658 грн.
Крім того, ОСОБА_2, діючи повторно, з метою отримання коштів, передав своїй співмешканці ОСОБА_4 банківську картку № НОМЕР_1 на ім`я потерпілого ОСОБА_6, яку отримав за невстановлених обставин, наказавши зняти з неї всі грошові кошти і передати йому, не повідомляючи про джерело походження та обставини отримання картки. Після цього ОСОБА_4, прибувши до банкомата "ПриватБанк" (вул. К. Маркса, 24. м. Шостка), зняла гроші з банківської картки ОСОБА_6 в сумі 800 грн, які віддала ОСОБА_2 унаслідок чого останнім потерпілій ОСОБА_5 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 800 грн.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_10 у тому, що він у нічний час з 31 січня на 01 лютого 2016 року, перебуваючи у стані алкогольною сп`яніння, у будинку АДРЕСА_5, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_8 банківську картку "Приватбанку" № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, на якій були гроші в сумі 885 грн, з метою подальшого заволодіння цими грошима.
Такі дії ОСОБА_2 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 357 КК як викрадення офіційного документа - платіжної банківської картки "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_6 .
За цим обвинуваченням суд першої інстанції виправдав ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження винуватості цієї особи у викраденні офіційного документа, а саме банківської картки.
Також згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4, за викладених вище обставин, обвинувачувалась у тому, що вона скоїла таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою з ОСОБА_2, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 883,75 грн, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
У цій частині обвинувачення суд першої інстанції виправдав ОСОБА_4 через відсутність у її діях складу вказаного кримінального правопорушення на тих підставах, що стороною обвинувачення не доведено наявність в її діях суб`єктивної сторони крадіжки, так само, як попередньої змови із ОСОБА_2 на заволодіння чужим майном.
Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 5 лютого 2018 року вирок місцевого суду змінив у частині процесуальних витрат, речових доказів. А також в порядку ч. 2 ст. 404 КПК зарахував на підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_2, ОСОБА_1 - з 6 лютого 2016 року по 5 лютого 2018 року, а ОСОБА_3 - з 5 лютого 2016 року по 5 лютого 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (за ч. 2 ст. 185 КК за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_6 ) і призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про виправдання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК та, як наслідок, відсутність у діях ОСОБА_2 кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб" за епізодом викрадення грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 в сумі 800 грн. На думку прокурора, ОСОБА_4 усвідомлювала, що картка не належить ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_8, а також їй було відомо про смерть потерпілого ОСОБА_6 (власника картки), а той факт, що після зняття коштів з картки вона викинула її, свідчить про те, що вона усвідомлювала протиправний характер своїх дій. Крім того, скаржник вважає, що оскільки після зняття коштів у сумі 800 грн у банкоматі ОСОБА_4 в короткий проміжок часу здійснила покупку за допомогою банківської картки ОСОБА_6 на суму 83,73 грн, то це вказує на те, що злочинні дії останньої охоплювалися єдиним умислом на заволодіння коштами з картки. При цьому стверджує, що ці дії ОСОБА_4 здійснила, попередньо погодивши їх з ОСОБА_2, а тому в діях засудженого вбачається така кваліфікуюча ознака, як попередня змова групою осіб. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про законність вироку суду першої інстанції та усупереч вимогам статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів за епізодом заволодіння грошима з картки ОСОБА_6
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Суть доводів засудженого зводиться до того, що його дії у частині заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 були спровоковані останнім через нецензурну лайку та образи на його адресу. Далі до нього приєднався й інший потерпілий - ОСОБА_6, який також діяв агресивно стосовно нього. Вважає, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. За твердженням ОСОБА_2, у його діях відсутня кваліфікуюча ознака за ч. 2 ст. 185 КК "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб" за епізодом викрадення майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Крім того, посилається на відсутність частини аудіозапису судових засідань суду першої інстанції через їх технічне пошкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. За твердженням скаржника, сторона обвинувачення не подала до суду доказів вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК за попередньою змовою із ОСОБА_2 . Також вказує, що на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження, частково відсутній звукозапис, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, просить суд змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, застосувавши положення ст. 69 КК. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 66 КК не врахував як пом`якшуючу покарання обставину - наявності у нього на утриманні неповнолітніх дітей, а також не зважив на те, що він раніше не вчиняв злочинів, мав постійне місце проживання, одружений. З урахуванням викладеного вважає, що є підстави застосувати стосовно нього ст. 69 КК, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримала доводи в касаційній скарзі сторони обвинувачення, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в цьому суді.
Засуджений ОСОБА_3 та його захисник Камінська М. П. підтримали подану засудженим касаційну скаргу і просили її задовольнити на вказаних у ній підставах. Проти задоволення касаційної скарги прокурора заперечили.
Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Воронов В. І. підтримали касаційну подану засудженим і просили її задовольнити на вказаних у ній підставах. Проти задоволення касаційної скарги прокурора заперечили.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Морока С. О. підтримали касаційну скаргу та просили їх задовольнити на підставах, указаних у ній. Проти задоволення касаційної скарги прокурора заперечили.
Захисник Островська Г. В.проти задоволення касаційної скарги прокурора заперечила.
Мотиви Суду