ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 336/1506/15-к
провадження № 51-2246км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Сингаївської А. О.,
засудженого (в режимі відеоконференції ) ОСОБА_1,
захисника Остапенка С. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_1, а саме Остапенка С. Л. на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року і ОСОБА_2 на указану ухвалу апеляційного суду, постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080080004446, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування: матеріальної шкоди - 28 015,98 грн, моральної шкоди - 250 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 7 грудня 2014 року приблизно о 21:00, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи біля центрального входу магазину "Сім`я" на бульварі Вітчизняний, № 15-А у м. Запоріжжя, у компанії своїх знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, де вони разом вживали алкогольні напої, під час чого у ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з однієї сторони, виник конфлікт з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з іншої, які перебували неподалік від входу в магазин "Сім`я".
Під час цього конфлікту ОСОБА_1, діючи на ґрунті раптово виниклих не приязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, прослідував до власного автомобіля ВАЗ 2108 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), що був припаркований біля сходів до центрального входу магазину "Сім`я", де із салону дістав два ножі, один з яких передав ОСОБА_4, а інший - залишив собі, після чого, утримуючи ніж у правій руці, діючи умисно, протиправно, завдав указаним ножем ОСОБА_6 два удари в область лівого стегна, один удар в область лівої сідниці та один удар в область грудної клітки, спричинивши потерпілому тілесні тяжкі ушкодження від яких настала його смерть.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Остапенко С. Л., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення, а кримінальне провадження закрити.
Обґрунтовуючи наведене, захисник указує на те, що жодним належним і допустимим доказом не підтверджується умисел ОСОБА_1 на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а висновки судів про наявність такого умислу є безпідставними. Також, поза увагою судів залишилось питання про можливість збереження життя потерпілого ОСОБА_6 за умови своєчасного надання медичної допомоги. На думку захисника, суди прийшли до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, не врахувавши, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, має фізичні вади на відмінну від потерпілого, який був фізично розвинений, займався спортом та перебував у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину. Крім того, у цьому питанні суди не взяли до уваги також показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що компанія потерпілого була не менше 5 чоловік, що свідчить про кількісну перевагу нападаючих. Захисник вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх прав і інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони, а тому суди помилково не перекваліфікували його дії на ст. 124 КК. Також захисник указує на те, що суди безпідставно не залишили без розгляду цивільний позов потерпілої, оскільки він був поданий після оголошення прокурором обвинувального акту, що суперечить ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) згідно, якої цивільний позов має бути поданий до початку судового розгляду, що, на думку захисника, свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Крім того з урахуванням неправильної кваліфікації дій його підзахисного, захисник вважає, що розмір суми моральної шкоди має бути значно меншим.
У касаційній скарзі захисник Ткач Д. М., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи наведене захисник указує на те, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК повною мірою не перевірив доводів в апеляційній скарзі сторони захисту, окремі з них взагалі залишив без оцінки, та дійшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1, ознак інкримінованого йому злочину. При цьому захисник Ткач Д. М. наводить доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1, наявності в діях останнього ознак перевищення меж необхідної оборони, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішені цивільного позову, які за своєю суттю аналогічні доводам викладеним в касаційній скарзі захисника Остапенка С. Л.
Додатково захисник зазначає, що апеляційний суд не дав ніякої оцінки доводам сторони захисту, про те, що під час судового розгляду встановлено, що тілесні ушкодження в області голови потерпілого завдав свідок ОСОБА_5 , а тілесне ушкодження на задній поверхні грудної клітини могло утворитися при падінні потерпілого, що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 411/к від 15 листопада 2017 року та показами експерта ОСОБА_9 . До того ж, захисник зазначає, що в матеріалах кримінального провадження міститься протокол слідчого експерименту від 29 травня 2016 року за участі ОСОБА_1 де останній детально розповів і показав механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, а відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 15/к від 03 січня 2017 року показання ОСОБА_1 під час слідчого експерименту частково можуть відповідати результатам, отриманим при проведені експертизи трупа ОСОБА_6, а саме ушкодження в області голови та на задній поверхні грудної клітини. Натомість апеляційний суд у своєму рішенні взагалі не зазначив ні про протокол слідчого експерименту ні за вище згаданий висновок експерта.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Остапенко С. А., кожен окремо, підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити на підставах, указаних у цих скаргах.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи захисників щодо неповноти судового розгляду, незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Доводи сторони захисту щодо заперечення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та знайшли належну оцінку у вироку.
Зокрема, поряд з іншими доказами, суд обґрунтовано послався на показання: свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, судово-медичного експерта ОСОБА_9 ; а також данні, що містяться:
- у протоколах слідчих дій, зокрема у протоколі огляду місця події від 08 грудня 2014 року, згідно якого була оглянута ділянка місцевості, що розташована перед фасадною частиною магазину "Сім`я", протоколі огляду трупу від 08 грудня 2014 року, згідно якого на тілі ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження, протоколі слідчого експерименту від 29 грудня 2016 року за участі засудженого ОСОБА_1 з відеозаписом до нього;
- у висновках експертів, а саме: судово-медичної експертиз від 08 грудня 2014 року № 4621 та від 26 жовтня 2017 року № 411/к, якими встановлено наявність на тілі потерпілого ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, визначено їх ступінь тяжкості, локалізацію, а також безпосередню причину смерті потерпілого; судово-медичної експертизи № 103 від 26 лютого 2015 року, згідно яким рани на шкіряних клаптях з області передньої та задньої поверхонь лівого стегна, лівої сідниці від трупу ОСОБА_6 є колото різаними ранами і були заподіяні пласким двостороннє гострим колючо-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа, найбільша ширина зануреної частини якого становила близько 18-21 мм; судово-медичної експертизи від 03 січня 2017 року № 15/к, згідно якої показання ОСОБА_1 у ході проведення слідчого експерименту за його участі частково можуть відповідати результатам отриманим при проведені судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6, а саме ушкодження в області голови та на задній поверхні грудної клітини, при цьому вказано, що показання ОСОБА_1 носять не детальний характер у частині точної локалізації зазначених тілесних ушкоджень; судово-медичних експертиз від 13 грудня 2014 року № 5224, від 18 грудня 2014 року № 5286Д та № 5287Д, якими встановлено наявність у свідка ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, у вигляді синця в лівій навколоочній області, визначено їх давність, ступінь тяжкості; висновках експертів від 25 грудня 2014 року №№1198, 1199, 1200, 1201, згідно якими у слідах змивів з місця події, рук трупа ОСОБА_6, його взуття, була виявлена кров, походження якої від ОСОБА_6 не виключається; акті первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 28 січня 2015 року № 50, згідно якої ОСОБА_1 у період вчинення інкримінованого йому злочину, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв та не виявляє (на момент проведення експертизи), а перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, відповідно, міг віддавати звіт своїм діями і керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує.
- а також на інші наведені у вироку докази.
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК.
Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій касаційні скарги сторони захисту не містять.
Стверджуючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону як підставу для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, захисник Ткач Д. М. посилається на недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК з огляду на залишення без уваги доводів апеляції захисту щодо підтвердження даними протоколу слідчого експерименту та поясненнями експерта правдивості показань ОСОБА_1 про механізм заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень в області голови та на задній поверхні грудної клітки.