Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 127/21773/14-к
провадження № 51-3799 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Святської О.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Руденко О.П.,
представників потерпілих Демченка В.П., Слободяника І.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, Тучика А.А. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 квітня 2014 року за № 42014020000000062, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ленінграда Російської Федерації, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені ними обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК України, визнано невинуватим і виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження стосовно нього закрито. Судові витрати за проведення криміналістичних експертиз покладено на державу.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2015 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року щодо виправдання ОСОБА_1 залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2015 року стосовно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року, за яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано, скасовано. Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки без штрафу. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року вирок Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Оскаржуваною ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_1 змінено. Виключено з резолютивної частини вироку вказівку про закриття, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2014 за № 42014020000000062, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - як зайву. В решті вирок залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посадах старшого інспектора та старшого державного інспектора відділу митного оформлення митного поста "Вінниця-центральний" Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України, як посадова особа органу доходів і зборів України, наділена владними повноваженнями, будучи зобов`язаний діяти в інтересах служби і маючи таку можливість, у період часу з 10 жовтня 2013 року по 20 березня 2014 року, перебуваючи на території зазначеного митного поста, шляхом неналежного, несвоєчасного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них вчинив службову недбалість у вигляді невжиття дієвих та достатніх заходів з метою здійснення митного оформлення товару "рибне борошно" у встановлений ст. 255 Митного кодексу України (далі - МК України) строк, несвоєчасного складання ним картки відмови в митному оформленні (лише після закінчення строку придатності товару), що призвело до позбавлення продавця AS "Pomes Feeds" можливості вчиняти будь-які дії, пов`язані з правом власності на відповідний товар, а саме: вільно розпоряджатися ним у період строку придатності товару. При цьому ОСОБА_1 зазначив про вимогу його знищення, чим спричинив останньому збитки на суму 208 634,83 грн (згідно з курсом НБУ станом на 20 березня 2014 року євро становило 13,7986 грн) та збитки покупцю ТОВ "Вінагротрейдинг" у сумі 16 000 грн, пов`язані з перевезенням товару, що підтверджується висновком за результатами проведення судової товарознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ № 1258/1279/14-21 від 29 серпня 2014 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції не провів належного апеляційного розгляду поданих на виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 апеляційних скарг і, формально перевіривши зазначені в них доводи з порушенням принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів, не навів у своїй ухвалі належних та достатніх мотивів, з яких дійшов висновку про їх безпідставність, що є порушенням ст. 419 КПК України. У зв`язку з цим постановив ухвалу з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому вважає, що з метою дотримання принципу законності ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Руденко О.П. підтримала касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просила її задовольнити з наведених у ній мотивів.
Представники потерпілих Демченко В.П. та Слободяник І.А. також погодилися з доводами і вимогами касаційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК України ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, зміст цього судового рішення повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Виходячи з положень вказаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.