Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 570/4635/16-к
провадження № 51-8504км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Руденко О.П.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Нікольченка Б.Б.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Нікольченка Б.Б. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Корецького районного суду Рівненської області від 06 липня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015180010007927, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), неодноразово судимого, останнього разу за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2013 року за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 6, 9, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15, пунктами 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 10 років із конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 5 років; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - на строк 11 років із конфіскацією майна; на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2013 року - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 21 червня 2016 року і на підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано йому строк попереднього ув`язнення у строк покарання з указаної дати по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - день за день відповідно.
Стягнуто з ОСОБА_1 : на користь ОСОБА_2 - 11 455,10 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_3 - 24 086,20 грн, 250 000 грн, 275,60 грн - у рахунок відшкодування матеріальної, моральної шкоди та судових витрат відповідно; на користь комунального закладу "Рівненська обласна клінічна лікарня" - 9152,22 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період із 19:00 25 грудня 2015 року по 18:00 27 грудня 2015 року шляхом віджиму вікна проник до квартири АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав належні ОСОБА_2 1600 грн, ноутбук, мобільний телефон, шуруповерт, 6 карт пам`яті, картрідер, сувенірні карти, 10 пляшок алкогольних напоїв та 10 ювелірних виробів із золота та срібла, а всього майна на загальну суму 12 466,10 грн.
Він же 20 червня 2016 року близько 03:00, знаходячись разом із ОСОБА_3 у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_3, скориставшись тим, що остання відволіклась, узяв із прилавку ключ, відкрив та проник у приміщення алкогольного складу магазину, де знайшов ключ від сейфа, відкрив його та повторно таємно викрав з указаного сховища 1224,40 грн, 29 190 грн, 28 570 грн, які належали відповідно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а всього грошей на загальну суму 58 984,40 грн.
Надалі ОСОБА_1, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 може викрити його у вчиненні крадіжки, з метою недопущення цього і для приховання вказаного злочину, вирішив убити останню. Для цього ОСОБА_1 на автомобілі привіз ОСОБА_3 за межі с. Бармаки Рівненського району Рівненської області, зупинився на узбіччі автодороги Бармаки-Городище, провів потерпілу на відкриту ділянку місцевості та тричі вистрілив їй у шию з невстановленого предмета, схожого на бойовий пістолет, еластичними кулями несмертельної дії калібру 9 мм, а після того, як ОСОБА_3 упала на землю, завдав їй 2 ударів ножем у шию, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, у виді проникаючих поранень шиї з пошкодженням трахеї, верхньої третини стравоходу тощо. Виконавши усі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними вчинити для доведення злочину до кінця, помилково вважаючи, що від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла, він залишив місце вчинення злочину, не закінченого з причин, що не залежали від волі засудженого, оскільки ОСОБА_3 змогла підвестися та звернулася за допомогою до інших осіб.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора, захисника Меркулова С.А. та обвинуваченого ОСОБА_1, вирок місцевого суду змінив у частині визначення порядку зарахування обвинуваченому строку відбуття покарання, додатково зарахував йому у строк відбуття покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 21 червня 2017 року по 14 лютого 2019 року, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисник Нікольченко Б.Б. та засуджений ОСОБА_1, посилаючись на недоведеність винуватості, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність порушують питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Автори касаційних скарг стверджують, що місцевий суд обґрунтував свій вирок суперечливими показаннями потерпілої, протоколами слідчих дій, складеними з порушенням вимог статей 104-107, 229 КПК (за відсутності понятих, спеціаліста, ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла потерпілих та свідків, огляд за фотознімками без речей, які пред`являються для упізнання тощо), висновками експертиз (які є неконкретними, побудованими на припущеннях, похідними від недопустимих доказів) та іншими неналежними доказами (рапорт працівника поліції, довідка про опрацювання інформації від ПрАТ "Київстар"), або ж такими, яких суд безпосередньо не досліджував у судовому засіданні (довідка про опрацювання інформації по факту крадіжки на АДРЕСА_2). Місцевий суд не розглянув клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими, не дослідив усіх речових доказів, не допитав свідків, не викликав потерпілих на судові дебати, й за наявності для того підстав не закрив кримінальне провадження, а апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, не усунув їх, безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти її задоволення, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, на що посилаються захисник та засуджений у касаційних скаргах, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 6, 9, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, спеціалістами ОСОБА_21, ОСОБА_22, даними протоколів слідчих дій, аналітичними довідками за результатами з`єднань мобільних терміналів, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, пунктами 6, 9, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК.