Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 216/5868/18
провадження № 61-10602св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-міського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року у складі судді: Бондаревої О. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Брильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально Міської районної у місті ради про захист прав споживачів та просила визнати рішення відповідача про відмову в наданні субсидії протиправним та скасувати його, зобов`язати відповідача призначити їй житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалюванний період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно, за адресою: АДРЕСА_1 на тих самих умовах, які були встановлені при призначенні попередньої житлово-комунальної субсидії на опалюваний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно.
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року,відмовлено у відкритті провадження. Роз`яснено позивачу її право звернення з відповідним адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача та обгрунтування позову виключають розгляд справи в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі не може бути відкрито, оскільки захист прав свобод та інтересів фізичних осіб в сфері публічно-правових відносин здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що надання субсидій чи прийняття рішення про відмову в її наданні можливо віднести до житлово-комунальних правовідносин, які виникають між споживачем цих послуг і їх надавачем тому що саме коштами субсидії забезпечуються зобов`язання споживача комунальних послуг оплатити своєчасно такі послуги тому, позовна заява про захист прав споживачів повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Отже, жоден із судів, до яких звернувся споживач із позовною заявою не має права відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.
Крім того, враховуючи те, що відповідач відноситься до юридичної особи приватного права відносини, які виникли між позивачем та відповідачем стосуються цивільних прав у сфері житлових відносин, тому позов має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, відповідним судом загальної юрисдикції за місцем проживання позивача, як того передбачає ч. 5 ст. 28 ЦПК України.
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що спір між сторонами з приводу здійснення органом публічно-владних повноважень, делегованих йому законом щодо контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Даний спір, що виник між позивачем та відповідачем є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьо статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК Українирозглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-третє, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з тим за приписами частини першої статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.