1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 212/9888/15-ц

провадження № 61-43241св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шпакова Ольга Сергіївна, на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 10 жовтня 2017 року в складі судді Ваврушак Н. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ЦГЗК") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача та 04 листопада 2015 року написав заяву про звільнення з посади директора із закупівлі управління комбінату ПрАТ "ЦГЗК" за власним бажанням. Проте, в цей же день неодноразово намагався подати заяву про відкликання заяви про звільнення шляхом подання її до канцелярії підприємства.

Крім того, ОСОБА_1 04 листопада 2015 року направив поштовим зв`язком, який обслуговує фізична особа - підприємець ОСОБА_2, заяву про відкликання заяви про звільнення.

Вказував, що заяву про звільнення написав під примусом генерального директора підприємства, тому у позивача було відсутнє волевиявлення на звільнення.

Позивача 05 листопада 2015 року не було допущено до роботи та повідомлено, що він звільнений з місця роботи. Розрахунок при звільнені здійснено невчасно. Копію наказу про звільнення позивач не отримав та не був ознайомлений з ним. Вказані дії, на думку позивача, свідчать про те, що фактично з 04 жовтня 2015 року його звільнено не було та він перебуває у вимушеному прогулі.

Зазначив, що наказ від 04 листопада 2017 року не містить обов`язкових, передбачених чинним законодавством, вимог. Крім того, сторонами не була обумовлена дата звільнення, тому днем звільнення ОСОБА_1 могло бути лише 18 листопада 2015 року.

На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: поновити його на посаді директора із закупівлі ПрАТ "ЦГЗК"

з 04 жовтня 2015 року; стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 04 листопада 2015 року до 04 березня

2016 року у розмірі 328 784 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 листопада 2016 року по день поновлення його на займаній посаді та моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач особисто написав заяву про звільнення та на підставі цієї заяви був виданий відповідний наказ про звільнення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис на цьому наказі. При звільненні з позивачем проведено розрахунок.

Разом з тим, відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу від 04 листопада 2015 року про припинення трудового договору, поновлення позивача на посаді директора із закупівлі ПрАТ "ЦГЗК" з дати звільнення та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня

2018 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не довів обставин написання заяви про звільнення під примусом.

Сторони трудового договору мають право домовитися про строк звільнення після подання працівником заяви про звільнення. У заяві ОСОБА_1 про звільнення зазначено дату, з якої він бажає звільнитися - 04 листопада

2015 року, тому доводи останнього, що його необхідно було звільнити через два тижні після написання вказаної заяви, є безпідставними.

Оскаржуваний позивачем наказ відповідає вимогам трудового законодавства та виданий уповноваженою особою. В наказі вказано про прийняте рішення, про дату розірвання трудового договору, сформовано підстава звільнення відповідно до норм КЗпП України та зазначено інші відомості, необхідні для виконання та подальшого зберігання цього наказу.

У день подачі заяви про звільнення позивач перебував на робочому місці, що спростовує його доводи про те, що він не мав змоги подати заяву про відкликання цієї заяви.

Позивач був ознайомлений з оспорюваним наказом 04 листопада 2017 року, про що власноруч поставив підпис, та отримав розрахунок при звільненні, однак ніяких зауважень при ознайомленні з цим наказом не подавав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шпакова О. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не писав у заяві про звільнення бажану дату звільнення, вказана дата була дописана пізніше іншою особою. У позивача було відсутнє бажання звільнятися саме

04 листопада 2015 року, тому днем звільнення могло бути 18 листопада

2015 року. Вказаний наказ видано з порушенням норм трудового законодавства.

ОСОБА_1 звільнено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема його права на відкликання заяви про звільнення, порушено вимоги чинного законодавства щодо дати звільнення, яка не узгоджена сторонами.

Разом з тим, позивач направив поштовим зв`язком заяву про відкликання заяви про звільнення, тому відповідач зобов`язаний був її розглянути та задовольнити, оскільки вона була направлена до звільнення.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2018 року ПрАТ "ЦГЗК" подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

ОСОБА_1 особисто подав заяву про звільнення його саме з 04 листопада 2015 року, до кінця вказаної дати перебував на роботі, жодних заяв та зауважень як усних, так і письмових не робив, зокрема і на наказі про звільнення, з яким був ознайомлений під підпис. У подальшому позивач на роботу не виходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

05 грудня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у Відкритому акціонерному товаристві "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПрАТ "ЦГЗК", та з 01 серпня 2014 року обіймав посаду директора із закупівлі управління комбінату.

Позивач звернувся із заявою до відповідача про звільнення з посади директора із закупівель дивізіону ПрАТ "ЦГЗК" за власним бажанням

з 04 листопада 2015 року.

Відповідачем 04 листопада 2015 року видано наказ про припинення трудового договору, відповідно до якого ОСОБА_1 (директора із закупівлі) звільнено з роботи з 04 листопада 2015 року за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Суди встановили, що в день звільнення позивач був ознайомлений з оспорюваним наказом, про що власноруч поставив підпис та отримав розрахунок при звільненні, однак, ніяких зауважень при ознайомленні з цим наказом він не виклав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


................
Перейти до повного тексту